The Washington Post: Захід повинен допомогти Україні зберегти траєкторію реформ

Після президентських виборів Україні буде потрібна особлива ​​увага та допомога від інших країн Європи. Для Заходу жорстка політика підтримки Києва повинна бути пріоритетом. Про це йдеться в матеріалі відомого шведського політика й дипломата Карла Більдта. «Кремль, зазнавши серйозної поразки у 2014 році, тепер зробить все можливе, щоб вплинути на українські вибори й змінити ситуацію на свою користь», – пише автор.

П’ять років тому агресія Росії проти України переросла з економічної й політичної загрози у відкриту військову атаку. Все почалося ще влітку 2013 року, коли російський президент Володимир Путін кинув усі можливі сили на те, щоб змусити сусідню країну зійти з західного шляху й приєднатися до його власного проекту – до Євразійського союзу.

Російська агресія посилювалася аж до моменту, коли хитке перемир’я було оголошене влітку 2014-го. Це була атака таких масштабів, яких Європа не бачила з 1940-х років. Розірвавши Грузію у 2008-му, Путін повторив сценарій, анексувавши Крим, і спробував розколоти решту України.

Але загроза для країни була навіть ще більшою. Після десятиліть поганого управління й глибокої корумпованості режиму Віктора Януковича українська держава була на межі банкрутства. Агресія Росії наріжним каменем поставила саме існування країни. Але Україна не розпалася під тиском Росії. Замість цього вона консолідувалась на президентських і парламентських виборах, продемонструвавши рішучість не просто боротися проти агресора, а й викорінити корупцію й погане управління. Тепер Україна постала перед новими президентськими й парламентськими виборами, які визначать її курс на наступні 5 років.

Крим все більше зазнає російського військового контролю. А корупція й напівкримінальні маріонетки Росії, які називають себе «республіками», й досі на Донбасі. Тривалі дипломатичні зусилля зі встановлення миру ні до чого не привели. Понад мільйон українців були змушені переїхати, а близько 13 тисяч втратили життя на війні.

Стійкі економічні реформи повернули Україну на шлях твердого економічного зростання. Але втрати, викликані війною й роками кризи, й досі не відновлені. Дефіцит бюджету було усунуто, а корумпований газовий сектор докорінно реформовано. Банківський сектор повернувся до здорового стану, а угода про асоціацію з ЄС, через яку Путін навіть зважився на війну, ратифікована й діє повною мірою.

Сьогодні близько 45% торгівлі України припадає на ринок Євросоюзу й лише 7% – на Росію. Якщо згадати ще й реформи у секторі охорони здоров’я й пенсійної системи, а також децентралізацію, то успіхи будуть здаватися не такими й поганими.

Але величезні проблеми все ще залишились. Корупція й досі поширена та неприборкана, хоча кількість її проявів дещо зменшилась. А прогалини у стандартах життя викликали хвилю відтоку талантів. Наприклад, сьогодні близько мільйона українців працюють у Польщі. Немає сумнівів, що на Україні сьогодні поширене невдоволення економічною та соціальною ситуацією у той час, як вибори вже наближаються. І можна бути впевненим, що Кремль, зазнавши серйозної поразки у 2014 році, тепер зробить все можливе, щоб вплинути на українські вибори й змінити ситуацію на свою користь.

Якщо втручання в американську президентську кампанію було пріоритетом, то Україна для Росії у кілька разів важливіша. У своєму головному посланні Кремль переконує, що Україна – це нібито безнадійний випадок некомпетентності. І тільки Москва може керувати широким слов’янським світом. Росія навішує на Україну ярлики про «переворот» і «фашистів», сподіваючись, що колись вони приживуться й почнуть приносити плоди.

Зараз не можна з упевненістю сказати, хто переможе на українських президентських виборах. Це справжній демократичний процес, який Росії навіть і не снився. Немає підстав вірити, що хоча б один з кандидатів, які ставлять під сумнів прозахідну орієнтацію України, зможе отримати суттєву підтримку виборців. Тому базовий зовнішньополітичний курс, швидше за все, залишиться без змін.

Однак, питання про продовження економічних реформ все ще відкрите. Деякі кандидати можуть повернути великі проблеми, яких країна вже позбулась. А склад парламенту, вибори до якого відбудуться у жовтні, буде надзвичайно важливим. Доведеться чекати як мінімум до кінця року, перш ніж з’явиться новий уряд, який зміг би продовжити роботу над реформами.

Україна – важлива європейська країна з надзвичайним економічним потенціалом, якщо вона продовжить рухатися своєю траєкторією реформ. Її сектор інноваційних технологій зростає швидко. Крім того, у країни є найродючіша земля у світі. Але Україна й надалі потребуватиме особливої ​​уваги та допомоги від інших країн Європи. Рішуча політика США та ЄС повинна вистояти перед російськими спробами дестабілізувати українські реформи. Чим швидше Україна досягне успіху, тим краще навіть для Росії. Але жорстка західна політика підтримки Києва повинна бути пріоритетом.

Карл Більдт, The Washington Post

Про автора. (Carl Bildt) – шведський політик і дипломат, прем’єр-міністр Швеції з 1991 по 1994 рік, лідер Помірної коаліційної партії Швеції з 1986 по 1999 рік. У 1995-1997 роки обіймав посаду спецпредставника ЄС у колишній Югославії та Верховного представника в Боснії та Герцеговині, в 1999-2001 роки був спеціальним посланником Генерального секретаря ООН на Балканах. З 2006 по 2014 рік – міністр закордонних справ Швеції. Більдт є головою Глобальної комісії з управління інтернетом, а також членом Ради з глобального порядку денного для Європи Всесвітнього економічного форуму. Карл Більдт походить з одного з найавторитетніших шведських аристократичних родів. Серед його предків були міністри, начальники Генштабу, дипломати. Його прапрадід – барон Гілліс Більдт – в 80-і роки XIX століття був прем’єр-міністром Швеції.

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *