Gazeta Finansowa: Російська армія – це мильна бульбашка

Російська пропаганда та гучні паради змушують увесь світ боятися російської армії, однак, гордість Кремля котиться до кризи через нестримні апетити генералів та роздуті амбіції Кремля.

«Російські збройні сили переживають розквіт. Мета процесу їхньої модернізації – нарощування бойового потенціалу та реалізація політики Кремля», – так виглядає основна теза минулорічної доповіді експертів НАТО, яка вказує, що військова міць Росії зростає, а її армія відіграє роль стратегічного інструменту впливу на глобальні події.

Натовські панегірики супроводжуються, щоправда, серйозними роздумами на тему щодо того, як будуть виглядати російські військові звершення у майбутньому: «Модернізація залишається пріоритетом Кремля, але її завершення залишається під питанням через економічні проблеми, з якими після 2014 року зіткнулася Росія».

Цей висновок підтверджується військовими й фінансовими складнощами, які виникли у Кремля. Як додає російський бізнес-портал РБК, скорочення військового бюджету відбувається на тлі зростання оборонних витрат США й Китаю, тобто світових держав, до компанії яких хоче приєднатися Москва.

Про проблеми путінської армії розмірковує також відома розвідувально-аналітична компанія «Стратфор». «Міністерство оборони РФ заявило, що у 2019 році витратить 1,44 трильйона рублів на військові закупівлі у рамках програми модернізації застарілої техніки, однак ця цифра може не відповідати реальності», – пише «Стратфор». У який бік вона відрізняється – у більший чи менший? Фактично ми бачимо значне зменшення обсягу запланованих закупівель техніки та озброєнь у порівнянні з тими планами, які були у російської влади кілька років тому, пояснює «Стратфор» і додає, що нестача коштів змушує Росію переглядати свої пріоритети у сфері модернізації, тобто приймати складні рішення про зміну напрямків грошових потоків.

Як випливає з американської публікації, щедрість Кремля поширюється на ядерні сили та авіацію, у той час як майбутнє військово-морського флоту та сухопутних сил виглядає аж ніяк не райдужним.

Основний висновок, який робить «Стратфор», зводиться до того, що тенденція збільшення витрат на російську армію, яка спостерігалася з 1998 року, призупинилась: «Після багатьох років занепаду Росія прагне відновити свою військову міць, але зниження цін на нафту, а також санкції, які Захід застосував щодо цієї країни через українську кризу, перешкодили зусиллям Кремля». Путін, звичайно, планує, що у 2020 році видатки знову почнуть зростати, але стан російської економіки та все менш стабільна ситуація у суспільстві змушують задуматися, наскільки надії президента виправдані.

Тож як – боятися нам російської армії чи ні? Відповідь слід шукати у військовому бюджеті, але спочатку варто оцінити його реальний розмір, який, власне, і є ключовою проблемою. Начальник Генштабу ЗС РФ Валерій Герасимов нещодавно повідомив, що «фінансування збройних сил за останні роки залишається на рівні $50 млрд і має тенденцію до зниження». Проводячи паралелі, він згадав військовий бюджет Сполучених Штатів, що перевершує російський майже у 14 разів ($716 млрд у 2019 році) і «перевищує військові витрати всіх інших країн світу».

Однак з приводу даних, які навів Герасимов, виникають сумніви. Як зазначають російські ЗМІ, планується, що у найближчі три роки витрати Росії на армію та безпеку складуть 2,3, 2,4 і 2,5 трильйонів рублів відповідно – тобто вони будуть зростати, а їхня частка складе 30% від усіх бюджетних витрат держави. Але і це ще не все. По-перше, Москва почала другий етап модернізації збройних сил («Державна програма озброєння на 2018-2027 роки»). Армія хотіла отримати 55 трильйонів рублів, але Кремль виділить їй 22 трильйони, але це не змінює того факту, що частина коштів, які отримують військові, надходить з альтернативних джерел.

По-друге, витрати на військові цілі можуть приховуватися в інших статтях бюджету. Наприклад, дослідження або розробка нових видів озброєнь проходять під рубрикою «наука», витрати на навчання офіцерів покриваються частково за рахунок статті «вища освіта», а на лікування – статті «охорона здоров’я». Спорудження військових частин – це «житлове будівництво», а їхнє утримання – «комунальне господарство».

Такою «креативною бухгалтерією» Кремль займається не перший рік, приховуючи реальні витрати на армію. Розмір витрат складно оцінити навіть приблизно, оскільки російське керівництво проводить їх через засекречені статті бюджету. Відомо тільки, що вони постійно зростають.

По-третє, Москва підтримує військово-промисловий комплекс, субсидуючи виробництво держзамовленнями. Щорічна вартість «залізних контрактів» становить від одного до двох трильйонів рублів. Крім того, Кремль допомагає виплачувати кредити окремим компаніям цієї галузі (щороку на це йде приблизно 150 млрд рублів). Це робиться не на систематичній основі, а за допомогою траншів з бюджетного резерву.

І, нарешті, по-четверте, Кремль фінансує дві армії: класичну, у якій служать приблизно 900 тисяч солдатів та офіцерів, а також внутрішню – Федеральну службу військ національної гвардії РФ, яку створив Путін. Її чисельність становить близько 650 тисяч осіб. Отже, в цілому у Росії 1,5 мільйона військових.

Незважаючи на всі хитрощі російської влади, уявити собі співвідношення оборонного бюджету з іншими сферами фінансування в загальних рисах можна. Порівняємо офіційну цифру, що міститься в бюджеті, з обсягом коштів, що йдуть на освіту, яка теж залишається так званим національним проектом, тобто пріоритетом Кремля: якщо на військові потреби у трирічній перспективі планується витратити загалом 7 трильйонів рублів, то на освіту у 2019-2025 роках (за шість років) буде виділено лише 650 мільярдів.

Як же виглядають реальні військові витрати Кремля, тобто скільки він витрачає на армію, сферу безпеки та озброєння разом узяті? Завісу таємниці у 2017 році мимоволі відкрив сам Путін, який повідомив на нараді в Міністерстві оборони, що витрати доведеться скоротити до рівня в 2,8% ВВП. За оцінкою Стокгольмського інституту дослідження проблем світу, роком раніше Росія витратила на армію рекордну суму 66,8 мільярдів доларів, тобто 3,8% ВВП.

Тим часом у тому ж самому 2017 році міжнародна консалтингова компанія «Прайсвотерхаус Куперс» опублікувала звіт з аналізом світових оборонних витрат, з якого випливало, що росіяни виділяють на військові потреби приблизно 5,3-5,4% ВВП. Минулого року незалежні економісти в ефірі «Радіо Свобода» висунули тезу, що мова йде про 7,4% ВВП.

Порівнювати витрати Москви з витратами США та Китаю має сенс тільки під таким кутом зору. Вашингтон витрачає на збройні сили 3-4% ВВП (різні джерела повідомляють різні дані, останнє число назвав нещодавно Трамп), а Пекін – від 2,1% до понад 3% ВВП. При цьому російська економіка поступається за розміром американській у 19 разів, а китайській – у 15. Піднятий оборонний бюджет може стати для Росії убивчим, оскільки, долучаючись до гонки озброєнь, вона ризикує потрапити до тієї ж самої пастки, що й СРСР. Багато хто пам’ятає, як Михайло Горбачов повідомив, що в 1980-х роках обсяг радянських витрат на військову сферу перевищував 25% ВВП. Чим закінчилося це безумство для економіки Радянського Союзу та для нього самого, всім відомо.

Чому Путін, який вважає розпад червоної імперії головною геополітичною катастрофою XX століття, веде свою країну тим же згубним шляхом? Відповідь на це питання дає російська версія журналу «Форбс», яка вказує на фатальне переплетення амбіцій Кремля й неприборканих апетитів генералів. Військова каста визнала відновлення міжнародної конфронтації прекрасною можливістю для того, щоб знову знайти ту роль, яку вона відіграла в епоху холодної війни.

Захід здивувався, що російські збройні сили опинились на висоті становища: події в Грузії, в Україні, операція в Сирії та гібридна війна показали, як зростає їхня ефективність (хоча, швидше, річ була в тім, що світ не зміг правильно відреагувати на вчинки Росії). У будь-якому випадку, російські генерали не самотні – їхні запити підтримує військово-промисловий комплекс, який керується тими ж цілями.

Якщо поглянути на 2014-2018 роки, можна побачити, як закручувалася спіраль. Війна з Україною стала приводом для відновлення 20-ї загальновійськової армії, перед якою поставили завдання охороняти Росію від начебто агресії, яка загрожує їй з боку українців. Коли Північноатлантичний альянс самітами в Ньюпорті та Варшаві відповів на спроби Москви дестабілізувати Європу, Кремль відразу ж створив Першу гвардійську танкову армію. Потім почався період укріплення Криму та Калінінградської області, нарощування потенціалу підрозділів на Кавказі й створення ще двох армій в Центральному та Далекосхідному військових округах. Загалом Москва сформувала 40 нових тактичних з’єднань різних родів військ та чотири оперативних з’єднання. Це були і бригади, і дивізії, і корпуси, і армії.

Однак Росія – не СРСР. Впоратися зі складом непомірно роздутих збройних сил, навіть якщо постійно збільшувати витрати, дуже складно. Офіційно Росія виділяє на військову сферу приблизно стільки ж, скільки Франція та Німеччина, але вони – члени НАТО, тобто члени союзу, загальний бюджет якого у багато разів перевищує за розміром російський. Тим часом Москва, яка вже не може опиратися на армії країн-сателітів у Європі, сам‑на‑сам вступає в конфронтацію з НАТО й США.

У підсумку вона роздула свої збройні сили, наче мильну бульбашку, яка нікуди не полетить через те, що їй бракує рушійної сили. У глобальному рейтингу армій світу Росія стабільно займає третє місце після США та Китаю, проте, вона втратила статус наукової наддержави й опустилася за цим показником на 54-ю позицію. Путін, щоправда, заявляє, ніби спадщина радянської конструкторської школи продовжує жити, але навіть якщо це так, то зародження російської школи так і не відбулося. Вся техніка, яку виробляє й розробляє Росія, – це спадщина радянської імперії.

У результаті (у тому числі через корупцію та відсутність конкурентів у державних монополістів) оборонна промисловість не може задовольнити потреби армії, а держава – оплачувати масштабні замовлення. Такі ефекти економічної кризи та західних санкцій. Останні завдали по армії особливо серйозного удару, оскільки російський ВПК значною мірою залежав від західних (європейських, українських, американських) комплектуючих. Оборонна сфера переживає технологічний голод, а це затримує виробництво нових озброєнь на багато років або змушує відмовлятися від деяких проектів. Технології розвиваються стрімко, так що колосальні суми, які були витрачені на призупинені програми, виявляються викинутими на вітер. Путін програє гонку озброєнь вже на найпершому її етапі.

Роздуту армію через фінансові проблеми не вдається забезпечити необхідною кількістю висококласної техніки, так що Москва прийняла соломонове, тобто найневдаліше рішення – вона призупинила програму утилізації 10 тисяч радянських танків та бронетранспортерів, які були законсервовані протягом 40 років. Нові дивізії та армії будуть воювати на танках Т-72 і Т-80, а також БМП-1 і БМП-2. Військові, правда, запитують, ачи є (у першу чергу фінансовий) сенс в установці сучасних електронних систем озброєння на машини, які можна підбити, влучивши в них каменем?

При цьому Росія зупинила роботу над цілою низкою новинок, які сяяли на військових парадах та у згадуваних виступах Путіна. Замість 2,3 тис супертанків Т-14 військові отримали 60, і швидше за все, більше вже не буде, тому що вони занадто дорогі. Російські економісти навіть жартують: «батальйон сучасних танків має неймовірну руйнівну силу – він здатний знищити державний бюджет». А мова йде лише про $7,5 млн за штуку – це не така вже й велика сума у порівнянні з вартістю танків «Абрамс» або «Леопард».

Так само виглядають перспективи винищувача п’ятого покоління, перспективного стратегічного бомбардувальника й важкого транспортного літака: американське видання «Нешнл інтерест» повідомляє, що програми їхньої розробки, якщо не закриті остаточно, то як мінімум припинені. Тим часом 80% з 300 російських літаків МіГ-29 непридатні до використання через корозію хвостової частини.

Схожою є доля фрегатів та корветів, які через відсутність українських двигунів не можуть зійти з верфі. На особливу увагу заслуговує припинення трьох програм, пов’язаних з розробкою ядерних озброєнь, і двох у сфері протиповітряної оборони (мова йде, зокрема, про комплекс С-500).

Однак, найбільше постраждали самі російські військові, яких у 2012-2017 роках розбестили грошима й «соціальними пакетами». Зараз реальний розмір їхніх доходів, за оцінкою згадуваного вище «Нешнл інтерест», знизився на 50%. Винні в цьому інфляція (подорожчали продукти харчування, послуги, нерухомість) і девальвація рубля, курс якого залежить від нафтових котирувань.

Кремль витрачає мільярди на дорогі «іграшки», але не може дозволити собі індексувати платню військовим або підвищити рівень їхнього медичного обслуговування. Настрої в армійських колах неспокійні, все більше людей залишає службу. У першу чергу, це військові, які служили за контрактом. Передбачалося, що вони стануть кістяком нових збройних сил, тому в їхнє навчання вклали мільярди рублів.

Роздуті структури, назріла необхідність підвищувати платню, корупція в генеральських колах, нераціональне витрачання коштів – все це робить армію таким тягарем, який не в змозі знести російська економіка. Чи можна сказати, що через свої недоліки збройні сили Росії не становлять небезпеки? Навпаки. Погано навчені військові, яким погано платять і якими погано командують, можуть приймати фатальні рішення, робити помилки й провокувати інциденти, які становлять загрозу для світової безпеки. Основним чинником, що сприяє виникненню вибухонебезпечних ситуацій, залишаються амбіції Путіна та його генералів.

З іншого боку, Кремль обачливо спрямував кошти на втілення в життя двох-трьох проектів, у рамках яких промисловість зможе «вручну» виготовити кілька примірників тієї чи іншої зброї. Йдеться про найпотужніше озброєння, завдяки якому російські владні та підприємницькі еліти зможуть й надалі успішно шантажувати світ.

Навіщо ж тоді Путін займається відродженням масової армії радянського зразка – невже він готується до глобального конвенціонального конфлікту? Як можна здогадатися, вся справа в його прагненні зберегти владу. Велика армія – це гарантовані робочі місця в державному секторі. Таку ж роль грають неефективні підприємства: вони випускають застарілу продукцію, але потребують мільйонів працівників. Армія дозволяє також загнати в казарми молодь і здобути владу над розумом найбільш потенційно небезпечної вікової групи, нав’язавши її представникам шовіністичну ідеологію.

Іншими словами, нічого не змінюється: пропаганда розповідає про гіперзвукову зброю, армія розростається, а умовою виживання путінського режиму залишається колишня ядерна тріада. У разі необхідності всіх незадоволених, включаючи генералів та військові концерни, притягне до порядку внутрішня армія – Росгвардія.

Роберт Хеда (Robert Cheda), Gazeta Finansowa

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *