Наші у Франкфурті. Як діаспора в Німеччині допомагає українським госпіталям

У німецькому місті Франкфурт з 2014 року існує активна волонтерська організація з соковитим українським словом у назві. Між собою самі волонтери називають свою організацію «Обозом», а офіційно – це «Франкфуртський Обоз». Його активісти – представники української діаспори у Франкфурті. Для своєї назви франкфуртські обозівці не випадково вибрали слово із середньовічною історією. Ще з часів козацтва так називали низку возів з вантажем. Волонтерський «Обоз» з Франкфурта допомагає медикаментами пораненим українцям, які брали участь в бойових діях і зараз перебувають на лікуванні в госпіталях.

«Ми не знали, як довго все триватиме, ми офіційно нічого не організовували. Просто як українці почали допомагати українцям, які перебували на лікуванні. Передавали якісь речі, щось купували. Потім, коли ми зрозуміли, що все це надовго, ми зареєстрували організацію, і почали передавати все офіційно», – розповідає активістка «Франкфуртського Обозу» Інна Олійник.

Українських волонтерів з Франкфурта знають у мережі Фейсбук як групу «Франкфуртський Обоз: група допомоги пораненим в госпіталях». До спільноти в соціальній мережі вже приєдналися більше 3 тис. чоловік. Основу, кістяк волонтерської організації становлять близько 150 чоловік. За словами Олійник, тих, хто постійно жертвує гроші на гуманітарну допомогу Україні, – від 20 до 60 осіб.

Горе об’єднало

До свого волонтерського проекту українці з Франкфурта загалом раніше не знали один одного. «Нас об’єднали спільна мета, нас об’єднало одне велике горе – війна в Україні», — говорить Олійник. Вона згадує 2014 рік – початок військового конфлікту на Сході України, коли багато людей втратили своїх знайомих, друзів, рідних. Десь за політичними мотивами перестали спілкуватися родичі. І в такі дні група з української діаспори у Франкфурті вийшла на перші мирні мітинги та акції протесту. На перший офіційний мітинг у центрі Франкфурта тоді вийшли 150 чоловік. Мітингувальників, як і належить, охороняла поліція. Учасники акції тоді багато спілкувалися один з одним, розмовляли зі звичайними німцями на вулиці, відповідали на питання – хто вони, що та чому тут роблять. І так на цьому нечисленному мітингу у Франкфурті почули від українців про непросту ситуацію в Україні.

З чим йдуть обози з Франкфурта

За чисельністю населення німецького міста Франкфурт-на-Майні, що розташований в землі Гессен, удвічі більший за нашу Вінницю та майже такий самий, як Львів. Невелика за масштабами міста волонтерська організація збирає тут і відправляє в Україну значну гуманітарну допомогу. Олійник розповіла про допомогу учасникам бойових дій, які після поранень не перший рік лікуються в госпіталях.

«В основному наша допомога орієнтована на Київський військовий госпіталь. Ми допомагаємо інвалідам першої групи. Допомагаємо конкретною адресною допомогою. Також ми купили три машини «швидкої допомоги». До машин ми придбали обладнання. Це досить великі проекти », – говорить Олійник. Сьогодні дорогами України їздять «швидкі» з назвами «Обозик» – бо вони з «Франкфуртського Обозу».

У перші роки волонтерства обсяги гуманітарної допомоги обозівців були величезними – вони передавали медикаменти цілими фурами. Потім франкфуртці почали дещо зменшувати об’єми та темпи – зрозуміли, що, працюючи так, надовго їх не вистачить. Гуманітарні вантажі скоротилися до кількох разів на тиждень. «Ми передаємо автівками, які їдуть в Україну, або посилки з гуманітарною допомогою беруть знайомі, які туди їдуть», — пояснює Олійник. Транспорт для перевезення у них безкоштовний, а частота передач залежить від графіка транспорту.

Хто донори

«Обоз» з Франкфурта не має жодного великого основного донора. Самі учасники волонтерської організації жертвують власні кошти на свої проекти. А також дають гроші їхні друзі, друзі їхніх друзів. Приходить допомогу і від тих, хто приєднався до їхнього проекту через мережу Фейсбук. За словами Олійник, це не завжди українці – жертвують і німці, і росіяни, які, так би мовити, правильно розуміють ситуацію, жертвують також грузини. Представники української діаспори зі Штутгарта (а це за 200 км від Франкфурта) теж долучаються до цієї допомоги.

Всі роблять невеликі внески раз на місяць, а внески більше – раз у півроку. І все за бажанням, добровільно. Саме так вони збирали на машини «швидкої допомоги» для українських госпіталів. Люди жертвували по 20 євро, 50 євро, хтось давав 100 євро. І таким чином зібрали 6 тис. євро. Пізніше, і теж на зібрані гроші, докуповували обладнання для цих «швидких».

Яке воно — обличчя української діаспори в Німеччині

Про українську діаспору в Німеччині самі українці, які емігрували сюди, кажуть з великою повагою та навіть пишаючись собою та своїми співвітчизниками. Порівнюючи українських емігрантів, скажімо, в Італії чи в Іспанії, українські німці про себе говорять приблизно так – «серед нас немає звичайних робочих». Наприклад, до Італії українці їхали, щоб працювати там робочими – на будівництві, доглядати за людьми похилого віку або за дітьми. До Німеччини ж виїжджали люди з вищою освітою, переїжджали цілими сім’ями.

В цілому ж російськомовна діаспора в Німеччині складається з тих, хто емігрував сюди за спеціальними німецькими програмами. Сюди приїжджали ті, у кого є підтверджене єврейське або німецьке коріння. Люди їхали зі всім своїм майном. За професіями –це представники науки, IT-фахівці високого рівня, медики високого класу. В українських емігрантів тут, як водиться, стабільні зарплати – середнього та вище середнього рівня.

«Сьогодні українці в Німеччині намагаються об’єднуватися та триматися разом. «Хтось об’єднується навколо церкви, хтось – навколо української школи. У нас в центрі міста є українська школа. Кожен знайшов собі команду однодумців за інтересами, за віком, за релігією. Я вважаю, що це чудово», – говорить Олійник.

Самі ж українці в діаспорі із захопленням відгукуються про ставлення німців до емігрантів. Кажуть, що при влаштуванні на роботу тут не вагаються – прийняти тебе чи не взяти, якщо ти іноземець. Тут не дивляться, який у тебе рівень знання німецької – високий чи середній. Якщо ти фахівець, якщо у тебе є гарні знання, то в Німеччині ти знайдеш собі роботу, бо робочих місць тут багато – так кажуть самі українські емігранти.

Олійник переїхала до Німеччини 17 років тому. Її чоловік – програміст, тут він знайшов роботу. Сама Інна досить легко адаптувалася в Німеччині. Справа в тому, що її дитинство пройшло в НДР, де вона 6,5 років жила з батьками. «Коли після 11 років розлуки з Німеччиною я сюди повернулася, то я сказала, що я тут – наче вдома. У мене не було ностальгії, не було такого, що мені щось тут не смачне, щось не подобається. Я немов повернулася додому», – згадує вона свою еміграцію. У Інни двоє дітей. Перша освіта у неї – економічна, друга – художня. У Німеччині вона викладає дітям декоративно-ужиткове мистецтво.

Про найперші передачі українських волонтерів з Франкфурта згадує волонтер «Обозу» Анна Камишанська. «У 2014 році Інна, я та ще двоє чоловік принесли до автобусу «Євровояж» перші кілька передач для військового госпіталю у Києві. Це був початок «Обозу»», — каже Камишанська. Вона в Німеччині з 2004 року, приїхала сюди на навчання. Спочатку два роки вона навчалася в Україні – на фізматі КПІ. А закінчила навчання у Франкфурті, де отримала диплом з інформатики. Тут же, у Німеччині, закінчила аспірантуру за спеціальністю computationan neuroscience (укр. — «обчислювальна нейронаука», прим. ред.) Та ось-ось захистить дисертацію. З 2017 року Камишанська працює в Дармштадті в IT-фірмі як senior data scientist (старший науковий співробітник). В Україні у Камшанської залишилися всі родичі. А у Франкфурті вона вийшла заміж за німця, їхній дитині вже 12 років. Проте зі своїм майбутнім чоловіком вона познайомилася ще в Україні – він привозив гуманітарну допомогу, яку сім’я Камишанських організовувала в Україні. «Так що, волонтерство — це у нас сімейне», — каже Камишанська.

На користь України

«Франкфуртський Обоз» гуманітарною допомогою українським госпіталям не обмежився. Волонтери збираються разом заради відкритих заходів. У День вишиванки вони, як і всі українці, теж беруть участь у флешмобі. Святкують День незалежності України. А ще підтримують традицію виїжджати на «травневі свята» на природу – усіма сім’ями, разом з дітьми. Щоб від постійного волонтерства не втомитися, людям потрібно звичайне дружнє спілкування – на пікніку, на галявині за грилем або просто за чашкою чаю з тортом.

Із захопленням Олійник розповіла про поїздку «обозівців» до Європейського парламенту. Двадцять чоловік з українськими прапорами приїхали на екскурсію до Європарламенту. Тут з ними фотографувалися, їх запитували, хто вони й звідки. Вони розповідали про Україну. У Франкфурті українська діаспора також зустрічається на заходах місцевого консульства – на виставках, концертах, зустрічах з письменниками. Зал консульства у дні таких заходів завжди вщент наповнений гостями.

Українці в Німеччині

За останніми офіційними даними (2016 рік), у Німеччині проживає близько 272 тис. українців. Це десь 0,5% населення всієї країни. Головним чином – це ті українці, які прибули сюди в 1990-2010-х роках, а також їхні діти. З 2003 року по 2012 рік включно щорічно до Німеччини емігрували близько 123-125 тис. українців. Для порівняння: 2016 рік вражається роком напливу емігрантів, коли з України до Німеччини переїхали жити 272 тис. чоловік.

Ті, хто живе тут десять та більше років, відзначають, що сьогодні у Німеччині рівень життя значно кращий, аніж у всі попередні роки. Українці позитивно відгукуються про діючого прем’єр-міністра Ангелу Меркель. Серед її досягнень на посаді глави держави вони називають дуже низький рівень безробіття – кажуть, що найнижчий за всі роки після об’єднання країни.

У 2017-2018 роках в Німеччині відбувся ряд заходів у рамках року української мови. Тоді з’явилося перше на території країни українське радіо «trembeatsFM». До речі, першими на радіоефір нової станції прийшли Посол України Андрій Мельник та популярний німецький політик Карл-Георг Вельманн.

Сьогодні у Німеччині українців можна зустріти в усіх землях. Проте, за офіційними даними, найбільше українців у південних землях – у Баварії, Баден-Вюртемберзі, а також у землі Північний Рейн-Вестфалія.

У Німеччині українці об’єднуються в громадські організації. Найбільша з них –  Федеральне Об’єднання українських організацій в Німеччині. Це центральна організація українців в ФРН, вона координує діяльність українських громадських організацій і установ, захищає інтереси українців в Німеччині.

Мирослава Добрознай для EN

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *