Інтерв’ю з польським генералом: Путін – варвар, тому поводитись з ним слід жорстко

Польські журналісти взяли інтерв’ю у польського генерала Романа Полько, який розповів, як потрібно поводитись з російським президентом Володимиром Путіним.

– У перший день зустрічі глав дипломатії країн-членів НАТО в Брюсселі американці висунули Російській Федерації ультиматум. США вимагають, щоб Москва протягом двох місяців повернулась до дотримання договору про РСМД, інакше з нього вийде Вашингтон. Росіяни відреагували на цю заяву погрозою, що у випадку, якщо це трапиться, то «країни, які розмістили у себе американські ракети середньої й меншої дальності, стануть цілями військової відповіді Росії».

– Мені здається, що з усіх наших партнерів тільки американці розуміють, що в темі Росії нам слід зайняти солідарну позицію. Крім того, потрібні конкретні кроки, а не ноти протесту, які тільки демонструють наше безсилля та штовхають Путіна на те, щоб здійснювати такі кроки. Сполучені Штати напевно очікували від Росії такої відповіді, адже її цинічна політика не знає ніяких кордонів. Москва постійно звертається до риторики залякування, перекладання провини на інші країни.

Зверніть увагу: після інциденту в Азовському морі Росія назвала агресором Україну, а зараз звинувачує США. Ми бачимо, що робить Путін, а з варваром складно вести себе по-лицарськи. Російський лідер порушує всілякі міжнародні норми й договори, які він сам колись підписував, а одночасно голосно протестує, коли протилежна сторона відмовляється дотримуватись обмежень, раз Кремль використовує їх тільки для того, щоб блокувати Захід та одночасно відбудовувати свою імперію. Це дуже нагадує політику Організації Варшавського договору в епоху існування СРСР.

– Що може у такій ситуації зробити Польща, яка знаходиться між двома сторонами конфлікту?

– У першу чергу, варто заспокоїти нашу громадськість, яка, на жаль, часто стикається з путінською пропагандою, яка говорить, що безпеку нам гарантують лише пасивність та поступки. Все зовсім навпаки! Якщо ми будемо вести себе пасивно, відмовимось реагувати на те, що відбувається, ми підштовхнемо російського ведмедя до нових кроків, мета яких – відтворення колишньої радянської імперії.

– Коли десять років тому нині покійний президент Лех Качинський прямо вказав на імперські плани Володимира Путіна, його звинуватили в тому, що він «махає шашкою» та «провокує Росію».

– Я це прекрасно пам’ятаю. Я неодноразово повертавсь до цього висловлювання, коментуючи акт російської агресії в Азовському морі. Знаєте, що найстрашніше? Реальність того, що події, які ми зараз спостерігаємо на власні очі, підтверджують, що Лех Качинський правильно розумів логіку путінської політики, чого дехто й до цього часу не розуміє. І це мене жахає найбільше. Адже коли Росія повністю підпорядкує собі Україну й Білорусію, поставить там свій маріонетковий уряд (а до цього насправді прагне Кремль), настане черга «допомоги російським меншинам» у Польщі. Що конкретно буде матися на увазі під «російською меншиною»? Путін придумає.

– Власне, після кожного такого акту агресії з боку Росії, як то недавній інцидент в Азовському морі, у деяких польських колах починає поставати питання, «навіщо нам взагалі у це втручатись, адже це не наша війна». Вона дійсно «не наша»?

– Вражає, що з такою думкою я останнім часом стикаюсь навіть у військових колах. Нещодавно один генерал розмірковував, чи потрібна в Польщі постійна американська база, доводячи, що її поява буде порушувати міжнародні договори. Він, однак, забув про одне: договори повинні дотримуватись обома сторонами. Американські бази – це єдина розумна відповідь на загрозу, пов’язану з появою нової радянської імперії. Ця загроза поширюється у тому числі й на інформаційну сферу, на що ми з моєю дружиною наголошуємо у нещодавно виданій книзі «Чи безпечно вже було».

Сьогодні інформація стає зброєю, вона не менш небезпечна, аніж військові дії. Варто задуматись, чому у нас з’являються люди, які закликають не відповідати на дії Росії. Дивіться: американська адміністрація підкреслює, що Путін за допомогою своєї пропаганди вплинув на результат виборів у США, аналогічні звинувачення ми чуємо, наприклад, від Франції. Нас намагаються переконати, що в США, а, можливо, також у Франції та Німеччині (про це говорила канцлер Меркель) Кремль свою діяльність вів, а в Польщі просто звучать «тверезі думки». Думаю, потрібно звернути на це увагу, у тому числі, й кремлівських пропагандистів, які, свідомо чи самі того не розуміючи, підтримують Росію.

– Ви згодні з міністром закордонних справ Яцеком Чапутовічем, який говорить, що Російська Федерація «вступає туди, де Захід демонструє слабкість»?

– Так, для мене це абсолютно очевидно, й тішить те, що наша дипломатія це усвідомлює. Проблема з’являється тоді, коли цього не бачать або не хочуть бачити наші партнери. «Північний потік», «Північний потік – 2», різні особисті справи попереднього німецького канцлера – все це показує, як Путін за допомогою підкупу, налагодження особистих контактів, домовленостей, які відбулись без участі структур ЄС та НАТО, на жаль, забиває кілок між союзниками. Таким чином йому вдається розбити міжнародну солідарність та запобігти тому, чого він найбільше боїться – появи реальної, а не риторичної відповіді на його дії, яка могла б, наприклад, прийняти форму ембарго.

Погляньмо хоча б на теперішню українську кризу. Путін прибирає до рук Азовське й Чорне моря, щоб повернутись до тієї ситуації, яка була за часів СРСР, та відновити там владу Москви. Він незаконно заарештував моряків, затримав українські кораблі. Як відреагував світ? Врешті, крім американського голосу, який теж не був надто рішучим, ми нічого не почули, люди залишили цю ситуацію без уваги, ось у чому проблема.

– Здається, що, коли трапляються такі ситуації, як в Азовському морі, нас паралізує шок, хоча війна в Україні триває вже не перший рік, а обстріл кораблів просто став її черговим епізодом.

– Наголошую ще раз, що сьогодні нам бракує таких людей, як Лех Качинський. Мені б хотілось запитати у чинного президента Анджея Дуди, що він творить. Він нічого не зробив ні до, ні після. Кроки Росії потрібно передбачати й працювати над міцними відносинами з союзниками, щоб у момент кризи ми були здатні дати узгоджену відповідь.

Іоанна Ящук, fronda.pl

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *