Як Росія втручається у вибори: литовський досвід

Наталія Фролова, Delfi (Литва)

Представляючи 19 жовтня своє нове дослідження «Керівництво до розуміння інструментів російського втручання у вибори: платформа для аналізу довгострокової стратегії негативного впливу Кремля», старший аналітик Вільнюського інституту політичного аналізу Марюс Лаурінавічюс виділив кілька міфів, пов’язаних з розумінням того, як Росія втручається у вибори.

На його думку, деконструкція цих міфів повинна допомогти і експертному співтовариству, і всім, хто стурбований цією темою, краще зрозуміти, природу та феномен російського впливу за останні роки. У дискусії також взяли участь голова Комітету з питань національної безпеки та оборони Сейму Литви Вітаутас Бакас і литовський дипломат, посол Ейтвідас Баярунас.

Міф № 1

На думку Лаурінавічюса, існує уявлення, що Росія втручається тільки у вибори. Насправді, такий намір значно глибший за характером, тому що мова йде про спробу впливу на демократичну систему країни. Тому, як правило, втручання Росії не починається зі стартом виборчої кампанії і не закінчується оголошенням переможців. У якоств прикладу експерт навів антиемігрантську кампанію в Німеччині та кампанію проти НАТО в Швеції.

Найближчий приклад з Латвії: інтернет-видання Re:Baltica повідомило, що не знайшло слідів втручання Росії в останні вибори в латиський Сейм, які відбулися 6 жовтня 2018 року. Однак Лаурінавічюс впевнений: третя перемога поспіль проросійської партії «Згода» (19%) з мером Риги Нілом Ушаковим на чолі і третє місце, завойоване антиєвропейською та антиамериканською «Новою консервативною партією», готовою на коаліцію зі «Згодою», свідчать зовсім про інше. «Як може не бути втручання, якщо «Згода» вже 15 років отримує різного роду підтримку з Москви?!», – дивується аналітик.

Міф № 2

Багато хто впевнений, що Кремль підтримує тільки відверто проросійські сили. Лаурінавічюс попереджає: це не так. Він вважає, що Росія часто користується вдало, з її точки зору, обставинами, що склалися, щоб провести зручну для себе політику. Так, Москва скористалася перемогою на виборах у Польщі абсолютно антиросійської партії «Право і Справедливість», щоб внести розлад у відносини Польщі та ЄС і Польщі та України. Мета – розхитати ЄС і позбавити Україну політичної та іншої підтримки з боку сусіда. Крім того, відверта спроба перешкодити перемозі на президентських виборах у 2016 році в США Хілларі Клінтон зовсім не означає, що виграв Дональд Трамп – проросійський політик, незважаючи на його бажання налагодити відносини з Росією. «Він обирався з гаслом «America first» і продовжує дотримуватись цієї політики», – зауважує аналітик.

Міф №3

Марюс Лаурінавічюс попереджає: «Російське втручання у вибори – це не тільки інформаційні загрози та кібератаки». Набір інструментів у Росії найрізноманітніший, і не завжди легко за певними подіями і заходами розгледіти «руку Москви». Це може бути організація мітингів і протестних рухів, щоб спровокувати напругу в суспільстві (наприклад, антиісламський мітинг в Техасі), впровадження агентів, в тому числі в середовище впливових політичних лобістів (історія з російською шпигункою Марією Бутіною в США) і зміцнення на місцях мафіозних структур. За словами аналітика, на сьогоднішній момент достеменно відомо про чотири випадки російського втручання у вибори саме через мафіозні структури. Один з них безпосередньо пов’язаний з Литвою – справа Роландаса Паксаса. Решта – вибори в Угорщині, Грузії та референдум у Каталонії. Все це говорить про те, що Росія, як і раніше, вдається до давньої тактики КДБ – «активних заходів», які вживаються з метою посіяти розбрат між союзниками по НАТО та ЄС, і тим самим їх послабити. «Як то кажуть, перший раз – випадковість, другий – тенденція, третій – вже система», – нагадав відому фразу Лаурінавічюс.

Міф № 4

Російська фінансова підтримка здійснюється безпосередньо і приходить прямо від людей, пов’язаних з Кремлем, гадає більшість. Але це часто не так, пояснює Лаурінавічюс. Москва використовує все більш складні схеми фінансування своїх операцій. «Зовсім не обов’язково, що хтось сидить у Кремлі та придумує всі схеми і все контролює, – пояснює експерт. – ФСБ використовує пов’язану з нею мережа людей, яка в той же час переслідує власні корисливі цілі та інтереси». Така схема роботи наочно проявилася у справі Паксаса, коли місцевий підприємець Юрій Борисов «інвестував» у виборчу кампанію третього президента незалежної Литви. Таким же чином, через місцеві, американські, компанії робилися спроби вплинути на вибори в США. У цьому плані, на погляд Лаурінавічюса, найбільшою небезпекою є лобісти, оскільки через них Кремль може діяти найуспішніше.

Міф № 5

«Не варто вважати, що ми стикаємося з абсолютно новим явищем у світовій політиці і що ніхто не знає, як на це реагувати», – каже Лаурінавічюс. У якості прикладу він наводить декілька кампаній, розгорнутих радянськими спецслужбами проти неугодних керівництву СРСР західних політиків. Так, наприклад, у 1976 році КДБ поширило чутки, що яскравий американський антирадянський сенатор Генрі Джексон, кандидат в президенти від Демократичної партії, гей. У тогочасній Америці ця інформація була сприйнята різко негативно. Свої інформаційні кампанії КДБ вело також проти канцлера Німеччини Гельмута Коля (1983 р.) і президента США Рональда Рейгана (1984 р.).

Що робити?

Якщо російська (або радянська загроза) – явище не нове, значить, мають бути також і приблизно зрозумілі способи, як їй протистояти. І сам Марюс Лаурінавічюс, а також Вітаутас Бакас і Ейтвідас Баярунас, які теж взяли участь у дискусії, підкреслили, що міцність Литовської держави, в першу чергу, залежить від самої Литви. За словами Лаурінавічюса, «Росія не створює проблеми – вона спрямовує удар в наші слабкі місця».

Серед слабких місць експерти назвали нерозуміння литовським бізнесом «токсичності» відносин з російськими компаніями. Вітаутас Бакас нагадав про проведене його комітетом розслідування зв’язків концерну MG Baltic з російською державною корпорацією «Росатом». За даними розслідування, «MG Baltic вступав у перемовини з «Росатомом», маючи надію отримати велике замовлення, а російська сторона, у свою чергу, розраховувала забезпечити сприятливе інформаційне середовище, щоб надалі створювати необхідний вплив на країну».

«Це абсолютний міф, що в Росії є незалежний від держави бізнес», – додав Лаурінавічюс і нагадав також про наявність у мера Каунаса Вісвалдаса Матійошайтіса виробництва в Калінінградській області.

До слабких місць Вітаутас Бакас також відніс недостатнє фінансування військової сфери, яке, згідно з натовським домовленостями, має сягати 2% ВВП. Він упевнений, що навіть показник 2,5% до 2020 року – занадто маленький: «У нас багато чого не вистачає, немає інфраструктури. Якщо, не дай Бог, щось трапиться, як ми будемо воювати?»

Експерти погодилися, що втручання Росії в найближчу низку виборів у Литві можливе настільки, наскільки країна це дозволить.

«Ми повинні підсилити свободу слова, не допускати корупцію, зробити бізнес більш прозорим. Наші банки не повинні займатися відмиванням брудних грошей, а лобісти обслуговувати російські інтереси», – пропонує свій рецепт Марюс Лаурінавічюс.

«Тобто тільки комплексний захист», – сказав посол Ейтвідас Баярунас.

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *