Як змінилося українське суспільство після Майдану

Вже пішов четвертий рік, як Україна взяла курс на європейські реформи. Зміни у різних сферах життя країни спричинені не лише потребою часу. Реформування стало умовою співпраці України з багатьма європейськими організаціями. Від реформ усередині нашої країни залежить не тільки рівень життя українців. Завдяки реформам Україна зможе отримати фінансування від міжнародних інститутів.

Інша сторона реформування – це зміни у самому суспільстві. І зміни вже відчутні, тому що реформування неминуче змінює і менталітет українців. Фрази «Україна – це Європа», «Європа починається з тебе», «Європа там, де ти» не просто прижились у побуті. Українці дійсно почали думати й чинити по-новому. На кризу стали дивитися як на можливість для розвитку. Там, де раніше у безвихідних ситуаціях українці просто звинувачували в усьому владу, тепер люди об’єднуються і знаходять вихід – з’являються «каси взаємодопомоги», жителі кварталів і багатоповерхівок об’єднуються для ремонту доріг та дворів. Вже стало нормою безкоштовно підвозити когось з-під Києва до столиці. Поступово високі й громіздкі паркани навколо будинків змінюють красиві та невисокі живі огорожі з зелених насаджень .

«І це добре. Тому що, створюючи так звану «Європу в собі» і в Україні, наша територія стає більш комфортною для проживання всіх. І тоді люди розуміють, що їхня особиста вигода залежить від вигоди суспільства загалом», – зазначає Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства.

Політолог навів приклад українців, які намагаються будувати Європу в Україні з точки зору не якихось штучно насаджених цінностей, а мотивовані бажанням жити комфортно. «Вірусом європейської поведінки» назвав експерт поширення серед українців нової моделі життя, називаючи її нормою поведінки Європейського Союзу. На його думку, у певних випадках українці проявляють великі масштаби самоорганізації та взаємодії, аніж самі європейці Центральної та Західної Європи. До прикладу – ті ж самі «каси взаємодопомоги, економіка даріння, самоорганізація для самозахисту, спільний ремонт прибудинкових доріг у котеджних містечках.

«Українці тут навіть попереду по самоорганізації, аніж багаті європейські ком’юніті. Але поки що це невеликі історії успіху – поки що це лише осередки », – каже Кулик.

Як принести Європу в власний двір

Один з таких осередків гарних змін створив навколо себе кримчанин, а нині киянин Олександр Македонський. Переїхавши до столиці, він просто перестав чекати, доки міська влада відремонтує під’їзд, у якому він мешкає. Чоловік вирішив, що свою країну треба починати змінювати самому – й робити це там, де живеш. Тому Олександр оголосив війну безладу у київському дворі, де мешкає, та ініціював наведення в ньому порядку. Спочатку Олександр скликав толоку, до якої приєдналися лише троє сусідів. І доки жменька активістів працювала, загал по-старому спостерігав, визираючи з вікон.

А потім до толоки приєднались інші сусіди, й почалося генеральне прибирання двору: прибрали брухт, а потім вирішили відремонтувати двір. Для ремонтного проекту сусіди склали загальний бюджет. За рахунок нього встановили у дворі освітлення та відремонтували під’їзди. Й досі мешканці будинку власними коштами утримують спільну касу – звісно, здають за бажанням. І так продовжують підтримувати чистоту та порядок у дворі та в під’їздах свого будинку.

На українській ягідній плантації ФайнаBerry все, як у Європі

Герой ще однієї історії успіху – ветеран АТО Микола Стецьків. Створену ним ягідну ферму неподалік від Раковця добре знають на Львівщині. Повернувшись зі служби у Збройних Силах України, Микола вирішив створити свій власний бренд ФайнаBerry. Не бажаючи працювати на когось, на 10 сотках, які він отримав як учасник АТО, Стецьків почав вирощувати суницю. Після закінчення бізнес-курсів він одразу почав свій проект, що став прибутковим. Микола також створив робочі місця з гідною зарплатнею. І зараз на своїй фермі вирощує десять сортів ягід.

Людей дивують правила обслуговування на ФайнаBerry, де ніхто не стоїть над душею у споживачів. Люди тут самі збирають ягоди, а розраховуються за зібране, сплачуючи на картку господаря плантації. Така форма розрахунку, коли підприємець довіряє чесності покупців, до речі, давно прийнятна у Європі – і теж у фермерів. Наприклад, у Норвегії відомі сільські приватні магазини, де вкрай рідко вдень зустрінеш господарів – тому що вони на городі або на фермі. Покупці самі обирають товар, а гроші за нього залишають у касі магазину. І дивно – нікому не спадає на думку вкрасти чи то товар, чи то виручку. А тепер ось завдяки ветерану АТО Стецьківу на Львівщині теж знають, як живуть та працюють фермери у Європі.

Український автобус-позашляховик перший в світі

Перший в світі автобус-позашляховик можна вже назвати своєрідною візитівкою України. Його створили в українській компанії Pulsar Expo. Автобус Torsus Praetorian за своїми можливостями дорівнює потужностям п’яти джипів Hummer. Компанію Pulsar Expo у 2014 році створили подружжя Вахтанг Джукашвілі та Юлія Хомич. Їм належить ідея розробки та власне дизайн автобуса. А всі вузли для Torsus виготовили у ЄС та в США. Компанія MAN зробили для українського автобуса двигун, шасі, коробку передач та гальма.

«Дизайн автобуса – наш. Ми розробляємо литі форми – майстер-модель, варильні стапелі, лінію зі збирання та потім віддаємо все це на аутсорс. Аутсорсингові компанії виробляють нам запчастини», — розповів українським журналістам Вахтанг Джукашвілі.

Torsus стійкий до іржі, бо деталі та облицювання кузова в ньому – з композиту. Тому автобуси Torsus не тільки не іржавіють, але й надзвичайно легкі на трасі, аніж транспорт з металу. За словами творців автобуса-позашляховика, донедавна можна було зустріти переобладнані з вантажівок витривалі автобуси – бо в них є потреба. В той час як Torsus Praetorian задуманий та виготовлений безпосередньо як автобус-позашляховик. Він витримує навантаження до 13,5 тонн.

На українські автобуси вже чекають у США, Австралії, Канаді, Грузії, у Новій Зеландії та в республіці Бангладеш. Що цікаво: автобуси замовили Держдепартамент та Міноборони США. Бо Torsus – універсальна модель, його можна переобладнати під будь-які спеціалізовані потреби – для військових, для нафтовиків. З Torsus можна зробити навіть «швидку допомогу». Пасажирський салон автобуса-позашляховика може вмістити 35 осіб. А «швидка допомога», переобладнана з Torsus, може перевозити до 12 лежачих тяжкопоранених. У місцевостях, де часто трапляються повені та землетруси, такий автобус незамінний.

Ментальність швидко не змінюється

Якщо в бізнес-сфері та в житті громади є вдалі приклади змін та перемог, то ментальність людей за три-чотири роки змінити неможливо – так вважають єексперти.

«Ментальність так швидко не змінюється», – зазначає український соціолог, директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна.

Але на що експерт звернула увагу за останні чотири роки – так це на те, що люди все ж таки стали більше довіряти громадськості. На думку Бекешкіної, зросла довіра до громадських активістів, у тому числі й до громадських організацій. Але, на жаль, як вважає соціолог, відсоток тих, хто насправді проявляє якусь громадську активність, реально не збільшився у порівнянні з 2013 роком. Ті, хто були активними того часу, просто сьогодні стали ще більш активними.

«У цілому народ не дуже схильний витрачати свій час на громадську активність», – каже Бекешкіна.

«Україна у своєму європейському розвитку зробила великий крок, на жаль, виключно через війну», – додає соціальний психолог Олег Покальчук.

На його думку, українцям слід пам’ятати, що з багатьох об’єктивних причин ми – європейці. Але все-таки, перш за все, східні європейці – уточнює експерт.

«Коли ми говоримо «Європа», то маємо на увазі центральноєвропейські стандарти держав-засновників ЄС. Їх, зрозуміло, варто враховувати у своєму розвитку, але також пильно стежити, наскільки вони витримують перевірку часом, його новими викликами», — каже Покальчук.

Про коріння змін у суспільстві, про зміни менталітету українців Бекешкіна говорить, акцентуючи, що такі зміни, у першу чергу, залежать від виховання. На її думку, повинні змінитися умови соціалізації людей. Чому навчають сьогодні в нашій школі? Дисципліні – дітей вчать тихо сидіти на уроках, тихо ходити коридорами школи.

«У наших школах не вчать активності, тому що будь-яка активність – це порушення дисципліни. Нам необхідно долати комплекс невдахи, тому що люди завчасно переконані, що нічого з цього не вийде», – підсумовуючи, каже Бекешкіна.

Мирослава Добрознай для EN

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *