Як базовий дохід в 560 євро змінив життя фінської безробітної

Анни Лассіла, Helsingin Sanomat

Отримання базового доходу надає, у першу чергу, психологічний ефект. У порівнянні з виплатою допомоги по безробіттю, базовий дохід створює відчуття безпеки. Так вважають Марі Сааренпяя та Сині Марттінен, які одержували 560 євро щомісяця під час проведення фінського експерименту з виплати базового доходу. «Цього якраз вистачає на те, щоб стрес і занепокоєння про виживання зникли», – каже Сааренпяя.

На кухонному столі Марі Сааренпяя – лист фінської страхової служби «Кела» від грудня 2016 року. У ньому повідомляється, що її обрали для участі в експерименті з виплати базового доходу.

У рамках експерименту дві тисячі безробітних громадян Фінляндії ось уже два роки отримують замість допомоги по безробіттю щомісячний базовий дохід розміром 560 євро. Виплати зберігаються і під час вступу на оплачувану роботу. Про доходи на роботі не потрібно нікуди повідомляти.

Мета фінського експерименту – зрозуміти, як базовий дохід впливає на працевлаштування людини і на рівень її життя.

Сааренпяя переконана, що експеримент з отримання базового доходу перевернув її до життя, а також змінив її як людину.

«Це не така вже й велика сума, але її достатньо, щоб певний стрес і страх зникли. Тут є велика психологічна різниця з допомогою по безробіттю, оскільки окрему заявку подавати не потрібно. Також не потрібно думати, чи варто погоджуватися на якусь пропозицію щодо роботи чи ні».

Зникнення почуття пригніченості, пов’язане з бюрократичною системою отримання соціальної допомоги, викликало у Сааренпяя думки про те, як вона могла б відповісти на отриману допомогу. Вона працює у продуктовому магазині громади Палтамо за принципом часткової зайнятості, і в інший час вона – волонтер, що працює з молодими мігрантами.

Наступного року вона збирається працювати у групі підтримки батьків особливих дітей у Палтамо.

«Робота з мігрантами грандіозно змінила мою картину світу. Я можу допомагати людям і справді щось міняти. Я ніколи не була настільки щаслива, мої думки ніколи не були настільки світлими», – каже Сааренпяя.

Реформа системи соціального забезпечення – одна з найважливіших тем майбутніх виборів до парламенту Фінляндії. З нею пов’язане питання про можливу заміну соціальної допомоги.

Чи потрібно від всіх громадян, які отримують допомогу, вимагати постійного активного пошуку роботи, оскільки в іншому випадку рівень зайнятості не підніметься, і грошей не буде вистачати на фінансування послуг матеріального забезпечення?

Або ж у суспільстві і на ринку праці у майбутньому стане більш вигідною і вдалою така схема, відповідно до якої всі отримують допомогу без вимоги обов’язкового пошуку роботи? Виплата базового доходу звільнила б людей від пошуку роботи і дозволила б зайнятися чимось корисним.

Залежно від точки зору, досвід Сааренпяя є чудовим прикладом того, чому система з базовим доходом дійсно працює, а також пояснює можливі проблеми.

Зелені і ліві підтримують ідею виплати базового доходу. Свою позицію вони обґрунтовують тим, що велика частина трудових відносин у майбутньому в будь-якому випадку буде будуватися на принципі часткової зайнятості та роботи за строковими договорами. Примушувати громадян Фінляндії витрачати весь свій вільний час на пошук роботи і складання заяв на допомогу в тому випадку, якщо роботи з повною зайнятістю немає, не є розумним.

Базовий дохід не примушує людину до виходу на роботу, якщо людина готова задовольнятися меншим або не знайшла відповідне робоче місце. Людина може використовувати свій час на свій розсуд – наприклад, бути волонтером в який-небудь організації або займатися чимось, що їй до душі.

Сааренпяя впевнена, що без базового доходу вона не стала б волонтером і навряд чи знайшла б відповідну роботу – швидше за все, зайнялася б пасивними пошуками.

«Раніше я навіть не замислювалася про волонтерство. Роздуми про отримання допомоги і доходи займали багато часу і викликали тривогу. Можливо, волонтерство розглядалося б як причина відмови в допомозі з безробіття. Думаю, найважливіше значення базового доходу – саме психологічне».

Якщо безробітний громадянин Фінляндії бере роботу з частковою зайнятістю, то він зобов’язаний доповідати про кожній годині своєї роботи. Доходи можуть вплинути на виплату допомоги. Це не дуже й надихає.

На думку соціал-демократів та прихильників партії «Національна коаліція», що підтримують систему основних соціальних гарантій, можна обійтися і без базового доходу. Введення автоматичної системи виплати допомоги, яка враховує всі доходи, дозволила б позбутися бюрократичної тяганини і підштовхувала б людей на прийняття пропозицій по роботі.

Система автоматичної виплати соціальних допомог повинна з’явитись у Фінляндії протягом двох наступних років, коли з’явиться реєстр доходів, у якому роботодавці та організації, які виплачують допомогу, будуть фіксувати всі зарплати, пенсії та інші доходи фактично у режимі реального часу.

Прихильники системи основних соціальних гарантій вважають, що одержувачам допомоги потрібно активно шукати роботу. Вони обґрунтовують свої погляди тим, що у державі загального добробуту закінчяться гроші, якщо працездатні громадяни припинять працювати.

На збільшення числа волонтерів розраховувати не можна, оскільки відсоток працездатного населення у країні зменшується, і кількість людей, яким потрібна допомога держави, зростає.

Була б у Марі Сааренпяя робота з повною зайнятістю, якби вона не отримувала базовий дохід?

«Не думаю. Тут навіть не пропонується робота з повною зайнятістю. Принаймні, у магазині, де я зараз працюю, є пропозиції тільки з неповною зайнятістю, і це явище зараз дуже поширене. Коли виплата базового доходу закінчиться, потрібно буде думати про подальше життя. Однак волонтерство я кидати не хочу, навіть якщо стану дуже бідною. Це дуже цінна робота для суспільства».

На думку багатьох фінських експертів і політиків, людей потрібно спонукати переїжджати з віддалених районів країни до тих, що розвиваються.

Кожен шостий житель громади Палтамо – безробітний. Однак Сяяренпяя прийняла рішення переїхати сюди п’ять років тому. Тут народився її чоловік. Раніше вони жили в Гельсінкі, де у обох була робота з повною зайнятістю.

У невеликій громаді парі подобається якість життя. Цього року родина змогла купити власний будинок. Школа знаходиться близько, і особливі потреби дитини в маленькій школі враховуються. Навколо – чудова природа області Кайнуу, вона надає спортивній сім’ї чудові можливості для дозвілля.

У чоловіка – повний робочий день, також він працює пожежником за контрактом. Навіть невеликих доходів для гарного життя тут досить. У Гельсінкі одні тільки витрати на проживання настільки високі, що багатьом людям, які працюють на повній ставці, доводиться звертатися за допомогою до держави.

Так що, ні для суспільства, ні для окремої людини ідея переїзду до дорогих центрів, що розвиваються, не завжди є кращим виходом, хоча роботи там набагато більше.

Життя уродженки Гельсінкі Сині Марттінен дуже відрізняється від життя Сааренпяя. Марттінен здобула освіту і працювала за кордоном, а два роки тому отримала від страхової служби «Кела» листа, подібного до того, що отримала і Сааренпяя.

Марттінен тоді довелося закрити своє підприємство, і кілька місяців вона працювала по найму. Вона підробляла у різних місцях, а також витрачала багато часу на волонтерство, в тому числі і у Фінському Червоному хресті.

У випадку з Марттінен отримання базового доходу призвело до того, що вона змогла знову відкрити своє підприємство і встановити через нього контакти з різними фондами.

Зараз вона збирається з двома іншими акціонерами відкрити невеликий ресторан-кав’ярню у старому хлібозаводі Гельсінкі. У будівлі є й інші організації, в тому числі і культурний центр.

Мета відкриття ресторану – отримання прибутку для трьох засновників, а також надання певної допомоги суспільству.

«Ми вже доставляємо свої страви клієнтам, а кафе має відкритись у кінці року. Ми плануємо співпрацювати з місцевими організаціями та підтримувати корисну громадську діяльність. Наприклад, ми хочемо брати на роботу в кафе фахівців-початківців», – каже Марттінен.

На думку Марттінен, психологічний ефект базового доходу просто колосальний.

«Я досить швидко почала працювати завдяки своїй фірмі, але базовий дохід створив той рівень комфорту, який дозволив мені ризикнути стати підприємцем. Якщо доходу від нашої ідеї не буде, то я все одно зможу справлятися з усіма підприємницькими обов’язками».

До отримання базового доходу Марттінен думала знайти роботу на повний день.

«Я хотіла знайти постійну роботу, а також провести чітку межу між роботою і вільним часом. Все було б інакше. Однак зараз я так звикла до свого способу життя, що мені важко уявити інший варіант. І я не впевнена, що мені вдалося б отримати роботу з повною зайнятістю», – каже Марттінен.

Припинення виплат базового доходу трохи лякає, оскільки в той же час має почати роботу нове підприємство.

«Подивимося, що буде далі. Головний урок в цій історії – те, що відтепер я буду вести бізнес не одна, а разом з іншими. Можливість розділити відповідальність – це прекрасно».

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *