Українці в Казахстані: від вигнання – до культурного єднання

Українська діаспора у Казахстані вважається одною з найстаріших з-поміж наших діаспор та однією з найбільших. Офіційно чисельність казахстанських українців становить 333 тис осіб (приблизно 1,76% населення країни) – це четверта за чисельністю етнічна група Казахстану. Але насправді це число є значно більшим. Бо чимало українців обрусіли, асимілювались у більш активному місцевому середовищі та під впливом російського етносу. З урахуванням цих громадян Казахстану, які мають українське походження, включаючи носіїв споконвічно українських прізвищ, кількість діаспорського середовища перевищує понад 1млн. осіб.

Історичні витоки

 Щодо історичних коренів діаспори, то першими українцями на казахській землі вважаються вислані в Казахстан учасники придушеного у 1768 році гайдамацького руху, відомого в історії під назвою «Коліївщина». Сюди ж була вислана і частина запорізьких козаків після ліквідації російською імператрицею Катериною ІІ у 1775 році «Запорізької Січі». Так, звичайно, що таку вимушену міграцію складно назвати переселенням, бо фактично це була депортація. Але ці перші масові переселення, що відносяться до другої половини XVIII століття, заклали потужне етнічне підґрунтя українців на казахстанський землі.

У 1920-1940-і роки авторитарна влада Радянського Союзу стала здійснювати насильницькі виселення народів з обжитих, облаштованих земель. У 1928-1936 роках в Казахстан з України та Білорусі було виселено 360 тис. осіб. Після 1939 року з Галичини, Волині та Північної Буковини було переселено ще понад 100 тис. осіб, яких було розселено в Казахстані, в основному в Карагандинській і Кустанайській областях.

У 1948 -1952 рр. списки спец переселенців на казахські терени знову поповнився українцями, звільненими з «Карлаг» і «Степлаг». Крім трудпереселенців і спецпереселенців, на території Карагандинської області перебували заслані і адміністративно вислані українці. Найбільша за чисельністю імміграція до республіки була обумовлена ​​освоєнням цілинних та перелогових земель, що відбувалось одночасно з великим промисловим будівництвом, головним чином, у північних регіонах республіки, в Павлодарській області. Саме у цей період часу в республіці виникли перші українські етнокультурні організації.

За часів незалежності

За часів незалежного Казахстану й поширення діаспорського руху та взаємодії діаспор  відбувався достатньо активний процес національно-культурного відродження представників українського етносу. Численні громадські організації та національно-культурні центри активно генерують сьогодні велику кількість ініціатив з відродження кухні, мови, пісенних та танцювальних традицій, інших видів творчості.

Крім того, українці широко представлені і активно беруть участь в суспільно-політичній, культурній, спортивній, економічній сферах діяльності республіки.

У Казахстані офіційно зареєстровані та діють два республіканських громадських об’єднання – «Рада українців Казахстану» та Асоціація «Українці Казахстану», а також безліч національно-культурних центрів, українських недільних шкіл та факультативів, творчих об’єднань. Найбільшим національно-культурним центром є «Маріям» в місті Екібастуз.

Є місце у сучасному Казахстані і осередкам національної віри українців. Так, ще у 2001 році був освячений храм Української греко-католицької церкви у місті Павлодарі. З того часу у Казахстані розпочали свою діяльність ще п’ять парафій Української греко-католицької церкви.

Шевченко для казахів

Як це не дивно звучить, але українського поета Тарас Шевченко знають і шанують в Казахстані. І це стосується не тільки офіційного рівня, коли на честь того чи іншого ювілею потрібно відкрити чергову почесну дошку чи виставку. Ні! Витоки шани, знову ж таки, слід шукати в історичному минулому.

Відомо, що на казахській землі український поет провів 10 років, перебуваючи за царським указом на засланні. Ці роки були найбільш важкими в його біографії, але, в той же час, і дуже плідними. У Казахстані він зміг не тільки реалізуватись як творча особистість, але також яскраво зобразив життя місцевого населення.

Казахи ще тоді склали добру думку про українця, якому судилось стати видатним і відомим. Вони поважали поета, називаючи його «ақин Таразі». Спілкуючись з місцевим казахським населенням, Шевченко знаходив багато спільного в історичній долі казахського і українського народів. Казахський письменник Габіс Мустафін висловивсь про Шевченко так: «В особі Тараса Шевченка ми бачимо одного з перших друкованих поетів казахської землі. Він був одним з перших художників нашого народу. Не тільки Україна, але Казахстан виховав в ньому полум’яного борця за свободу. Не дарма наш народ назвав його «ақин Таразі» – «поет Справедливості».

Мало кому відомо, але у Казахстані існує місто, назване в честь відомого українця – Форт-Шевченко.  Там створений унікальний і найбільший за межами України музей Тараса Шевченка. Поряд з фортом зберігся також колодязь, виритий Тарасом Шевченком в період лютої посухи. Можливо, це легенда, але місцеві переказують, що той колодязь, врятував від посухи цілий аул, розташований неподалік від фортеці. Сьогодні колодязь зберігся майже в незмінному вигляді.

У форматі міжнародної співпраці

За словами голови республіканського об’єднання «Рада українців Казахстану» Юрія Тимощенко, українці Казахстану не стоять осторонь подій і діяльності діаспорян світу.

«Центр тісно співпрацює зі Світовим конгресом українців, який об’єднує 22 млн. українців у всьому світі. Після візиту у вересні 2011 року його голови в нашу республіку інформація про казахстанську модель міжетнічної толерантності та суспільної злагоди, яку ми пропагандуємо і запроваджуємо, була поширена у багатьох країнах світу, де є українська діаспора. Позитивні оцінки та відгуки приходили з Австралії, США, Канади, Німеччини, Іспанії, Італії, Греції, Південної Америки.

Як один з елементів моделі, починаючи з 2011-го, «Рада українців Казахстану» проводить міжнародні фестивалі народної творчості, в яких беруть участь представники трьох країн (Казахстан, Росія, Україна), конкурси на знання державної мови, міжрегіональні фестивалі народної творчості, виставки народно-вжиткового мистецтва.

У рамках меценатства й благодійності «Рада українців Казахстану» з 2010-го по 2013-й щорічно відправляла по три дитини з дитячого будинку «Село SOS» міста Астана на відпочинок до дитячого табору «Артек», 21 дитина побував в міжнародному таборі «Молода гвардія «. У 2011-му 23 дитини з «Села SOS» з міста Теміртау їздили на змагання до Миколаєва.

У Кахахстані створений ансамбль пісні й танцю «Оберіг», який є потужним сучасним творчим колективом. В Астані діє середня школа-комплекс № 47 – єдиний в Центральній Азії державний навчальний заклад з факультативним вивченням української мови та літератури, культури, історії та традицій. Крім того, в наших центрах функціонують недільні школи, де кожен бажаючий може вивчати українську мову, знайомитись з культурою й традиціями народу».

За хлібом насущним

Говорячи про українців у Казахстані, не можна залишитись осторонь сучасної, так би мовити міграції – трудової. Чимало наших співвітчизників шукають себе тут. Деякі не зупиняються надовго – півроку, рік, два. Інші, отримавши непогані перспективи у бізнес-діяльності, осідають надовго.

Українці в Казахстані найчастіше працюють в таких сферах, як реклама, production, IT. Багато фахівців працюють в digital сфері – маркетинг і IT-‑digital, хтось знайшов себе в ресторанному бізнесі. Великий український «десант» працює в маркетингу і корпоративних комунікаціях.

Андрій Чеботарьов працює в Астані піар-менеджером. Приїхав до Казахстан у 2015 році, де йому запропонували роботу менеджера бізнес-акселерації IT‑стартапів. Пропрацювавши менше року, Андрій пішов з роботи, але з Казахстану не виїхав за сімейними обставинами – тут він одружився, і у нього народився син.

«Багато українців тут працює в сфері обслуговування, в першу чергу, в ресторанному бізнесі. Сфера піар досить популярна серед українців, практично весь піар, зв’язок, комунікації, весь офіс «Білайну «– колишні співробітники «Київстар». Казахстанські компанії звертаються до українських для розробки додатків, сайтів або інтернет-маркетингу. Найбільші інтернет-маркетингові компанії в Казахстані – українські», — ділиться своїми спостереженнями Андрій.

Денис Пупкевіч працює в Алмати художником і дизайнером. Прилетів він в сюди теж у 2015-му, познайомившись з хлопцями з Казахстану в Таїланді, де жив до переїзду. Вони з подругою домовились створити власний бренд одягу в Алмати.

У казахстанському сегменті Facebook була організована група «Українці в Казахстані», де співвітчизники могли спілкуватись між собою. У групі 500 учасників. Біля витоків створення цієї групи стояла Катерина Кабакова, яка працює в сфері медіа та реклами в Алмати. Два роки тому вона отримала пропозицію очолити популярний і єдиний в Казахстані сайт фоторепортажів.

«Коли мені надійшла пропозиція працювати в Казахстані, спочатку була наступна реакція:» Казахстан – це де взагалі? «Мало хто уявляє, що це за країна і що там відбувається на ринках», – згадує Катерина.

За її словами, в Україні після 2014 року багато представництв міжнародних компаній закрились, пішов великий відтік інвесторів. Як результат, чимало українців стали шукати себе на інших ринках, в тому числі і в Казахстані.

Згадуючи про створення групи «Українці в Казахстані», Катерина каже: «Почалось все з того, що один приятель познайомив мене зі своєю сестрою Олею, яка приїхала сюди, в Казахстан, з Києва приблизно в той же час, що і я. Виявилось, що ми ще й живемо по сусідству. Почали спілкуватись, зрозуміли, що крім нас, є ще хлопці й дівчата, які знаходяться тут, в Казахстані. Оля запропонувала створити групу в Фейсбуці. Спочатку нас було чоловік 20, і ми активно зустрічались, проводили дозвілля. Потім група почала розростатись і, звісно, стало менше людей з Алмати, додались з інших міст. Зараз у групі понад 500 людей, і їх складно зібрати в одному місці. Але все одно кістяк залишивсь, 10-15 осіб, які були спочатку, – ми й досі дружимо, і я дуже рада, що знайшла тут таких друзів, які готові все кинути й переїхати до іншої країни».

 

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *