Рецензія на фільм «Містер Джонс»: героїчна подорож у радянське пекло та український Голокост

Фільм Агнешки Голланд «Містер Джонс» – це надзвичайно вражаюча картина з Джеймсом Нортоном в ролі уельського журналіста, який виявив сталінський геноцид в Україні.

«Містер Джонс» – це сильний та чутливий фільм з реальним сюжетом. Андреа Чалупа був так вражений розповіддю свого діда зі Східної України, що написав сценарій про уельського журналіста Гарета Джонса, відверто описуючи всю суть сталінського голоду. І це незважаючи на великий ризик подорожувати під прикриттям та подальше приниження Уолтера Дюранті, співбесідника Сталіна від The New York Times, нащадки якого виставили себе повними ідіотами.

Джеймс Нортон суттєво покращив цей фільм таким персонажем, як Джонс. Мускулистий та чутливий чоловік,  інтелектуал, який щойно прибув з Уельсу, ідеаліст в совоподібних окулярах, прихильник середньовічної валлійської поеми  “Битва дерев”. Пітер Сарсгаард зіграв Дюранті, а Джозеф Маул знявся в епізодичній ролі Джорджа Оруелла. У реальному житті Джонс і Оруелл, здається, ніколи не зустрічались, але у фільмі вони разом обідають. Цей факт був взятий з розмови лондонського літературного агента Леонарда Мура. У фільмі присутні вигадані герої (наприклад, колега Дюранті Ада Брукс, яку грає Ванесса Кірбі).

Фільм починається повільно та невибагливо, з моменту, коли молодий Джонс бере інтерв’ю у Гітлера. Користуючись контактами від Девіда Ллойда, він отримує офіційні дозволи на поїздку до Радянського Союзу, метою якої буда ця сама зустріч з лідером країни. Він збирався відкрити правду про експансію Союзу та тріумфальний п’ятирічний план. Спочатку Джонс був націлений на перебування лише у Москві, але йому не сподобалась перспектива опинитись в умовах цинічної експедиції під керівництвом Дюранті. Зрештою він втікає в Україну – неофіційно, де і починається його пекло.

На початку фільм дуже схожий на картину “Третя людина” з Джозефом Коттеном у ролі Голі Мартінза (письменника в чужому місті, якому неіснуюча людина зробила дуже цікаву пропозицію). Але закінчується кінокартина з настроєм фільму “Серце темряви”. Він заводить дружні стосунки з Адою (Кірбі), за якою пильно стежить людина зі спецслужби. На одній із вечірок Дюранті Джонс дуже роздратувався від слів чоловіка про те, що ця атмосфера абсолютно нудна та цинічна – точнісінько, як в оповідання “ Маска Червоної Смерті” По.

Коли Джонс прибуває до засніженої пустелі Східної України, він дізнається правду про те, що насправді робить Сталін. І непідтвердженість цього факту ще більше додає страху. Є дуже тривожна сцена, де Джонс зустрічає п’ятьох маленьких дітей, які стояли в засніженому лісі та співали пісні про Сталіна. Пісні мали якийсь гіпнотизуючий ефект, в них оспівувалась відданість лідеру, не зважаючи на страшний голод і холод. Джонс страждає від голоду, поїдаючи залишки кори дерев. Потім він попадає у сім’ю, яка ділиться з ним своєю скромною вечерею. І це стає найбільшим кошмаром.

Фільм частково описує особисті страждання Джонса. А також розповідає про його останню промову, що, можливо, не має великого впливу, але стала необхідною частиною історії.

«Містер Джонс» – це той фільм, який неможливо дивитися спокійно, де особливо вражає фінальна сцена з тяжким випробуваннями в українській пустелі. Це історія, про яку довго мовчали, але її розповів нам цей приємний переконливий персонаж. Це сильна та прониклива картина.

Пітер Бредшоу, The Guardian

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *