П’ять цікавих фактів про українців в Італії

Українці, які іммігрують до Італії з намірами «підзаробити грошей і за рік-два повернутися», врешті залишаються там на постійне проживання й стають діаспорою. Чому вони так роблять? І яке сучасне обличчя української імміграції до Італії? Чому українська імміграція до Італії – це майже 80% жінки, яким понад 40 років, і здебільшого вони з вищою освітою, проте працюють на некваліфікованій роботі. Про це виданню LB.ua розповіла італійська дослідниця Елеонора Сакко. Вона нещодавно захистила наукову роботу на тему «Соціолінгвістичні особливості української громади в Італії» при університеті м. Павія. І говорить, що інтерес до України – це велика рідкість.

Елеонора Сакко багато подорожувала Східною Європою, бувала у Грузії, Вірменії, у Росії, в Москві, прожила шість місяців за студентською програмою «Еразмус». За її словами, Східна Європа – це прекрасний, неосяжний і мало відомий на Заході регіон. Дослідниця каже, сучасні молоді італійці,яким менше 30-ті років, не завжди знайдуть, де на мапі світу знаходиться Україна. «Україна як держава не особливо намагається розповідати про себе за кордоном, в Італії немає якихось масштабних культурних заходів…Хоча ось з’явився бренд Ukraine Now….Ви про нього чули?», – наводить видання слова дослідниці.

Отже, п’ять головних тез Елеонори Сакко про українців в Італії, про імідж України, про ставлення італійців до українців.

  1. В Італії Елеонора помітила, що всі студенти з України, яким вона п’ять років викладала італійську на курсах для мігрантів, – жінки, і всі дуже здібні до вивчення мови.
  2. «Українці – дуже обізнані люди. Під час моїх подорожей до України мене вражало, що майже кожний знає не тільки Данте, але й Кальвіно і Бокаччо, Тассо і Еко…Мені здається, середній італієць має не таке широке коло знань».
  3. Сьогодні в Італії на 100 молодих людей припадає 168,7 літніх! Ми друга у світі нація за «старістю». Старі люди часто потребують догляду. Українки ідеально вписалися у цю економічну нішу. Крім того, українська жінка – емансипована, вона не повинна комусь «звітувати», коли їде заробляти гроші. Українське суспільство цілком нормально сприймає жінку-працівницю. Серед італійців з вищою освітою менше одного відсотка зайняті у секторі домашніх послуг, у той час як серед українок цей відсоток дорівнює 64%.
  4. Масовий виїзд жінок за кордон на заробітки – це не щось, що сталося «раптом, невідомо чому». Українське суспільство завжди мало в собі основи матріархату. Сильна жінка, яка порається зі всіма викликами і в родині, і на роботі – це не радянська спадщина, як може здатися на перший погляд. Якщо почитати історичні джерела, то стає зрозумілим, що ідея сильної та наділеної правами жінки йде ще від Києвської Русі. Жінки-заробітчанки постають незалежними, сильними, орієнтованими на родину і на жертви заради неї, вже без сподівання на чоловіків і з великою вірою у власні сили.
  5. Більшість заробітчанок не повертаються назавжди до України. Найчастіше заробітчанка відтерміновує все далі і далі дату свого ймовірного повернення, а потім помічає, що минуло забагато років, вона сама змінилася і більше не бачить себе на своєму «старому місці» в Україні. Українки добре інтегровані в італійське суспільство й розмовляють італійською на рівні вище середнього. Бувають, звичайно, й історії повернень, але їх менше.

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *