Проросійські поляки. Як в прикордонному Перемишлі Росія провокує місцевих жителів конфліктувати з українцями

Хтось підігріває антиукраїнські настрої на східному кордоні. Ця людина звертається до історії, показує себе патріотом, але насправді дотримується проросійських поглядів

Мирослав Майковський керує заводом з виробництва оббивних матеріалів. Але в Перемишлі його краще знають за іншими видами діяльності. «Миро» – як називають його друзі – кілька годин на день присвячує себе своїм пристрастям: «війна та історія». Майковський очолює Асоціацію історичної реконструкції, до якої входить кілька десятків людей.

Мирослав Майковський фото: Youtube

Реконструкцією він захопився в 2007 році, після поїздки до Сан-Паулу.

«Це було дуже позитивно сприйнято в активістському середовищі. Події, які він організував, були частиною моди. Вони були вражаючими. Його сприймали позитивним божевільним ентузіастом», — каже Ліла Калиновська, громадський активіст Перемишля.

Вона одна з небагатьох людей, які не боялися говорити про Майковського під своїм ім’ям.

У Польщі він прославився у 2013 році, коли організував реконструкцію різанини в Радимно. Сім дерев’яних будинків були побудовані за кошти самоврядування для створення історичної декорації.

Майковський, переодягнений командиром Бандерою, керував убивством поляків. Коли настали сутінки, «українці», яких він очолював, тягли «поляків» з будинків, вбивали і підривали дерев’яні будинки. За цим видовищним та професійно поставленим дійством спостерігали понад 5 тис. глядачів. Почесними гостями були о. Тадеуш Ісакович-Залеський та композитор Кзесімір Дибський.

Через рік Майковський був кандидатом на виборах мера Перемишля. Під час кампанії він вимагав змінити назви вулиць, названих на честь українців, а також обстоював створення у місті сучасного стрільбища, щоб молодь змогла практикуватися у стрільбі. Також він хотів зменшити податки та контроль над муніципальними компаніями. І Майковський отримав підтримку 12% виборців.

«Це був великий сюрприз. Він переконав прихильників та патріотичне оточення. Він мотивував голосувати тих виборців, які раніше ніколи не брали участі у політичному житті. Групи прихильників натовпами приходили до виборчих точок. Було очевидно, що вони голосували уперше у своєму житті», – говорить один з активістів міста.

«Коричневий» Перемишль

На виборах Майковський брав участь в якості кандидата до комітету, очолюваного Анджеєм Запаловським, колишнім членом Ліги польських сімей. Це відомий націоналіст, пов’язаний з прокремлівською партією «Зміни». Запаловський не приховує свого антиукраїнського настрою. У грудні 2015 року він надіслав листа начальнику МВС Маріушу Блащчаку з вимогою звести огорожу на польсько-українському кордоні довжиною 500 км.

«Майковський є членом націоналістичної мережі, яка охоплює всю Польщу, але яка особливо активна на сході. Це компактне та добре організоване середовище. Воно складається з націоналістів, правих політиків, воєнізованих груп, груп реконструкції та навіть деяких військових», – пояснює активіст з Перемишля, який хоче залишитися анонімним.

«Ці групи створюють надзвичайно сильний соціальний фронт в Перемишлі», – додає Юлія Кошевська з Комітету солідарності громадян з Україною.

Зростання популярності Майковського збіглося з початком війни на сході України. З того часу польсько-українські відносини в Перемишлі різко погіршилися, і поліція зафіксувала зростання числа злочинів, мотивованих ненавистю.

«Що змінилося за останні два роки? Було неспокійно. Вперше в житті я дійсно боюся, що станеться. Я боюся, що буде жорстоке насильство та серйозні зіткнення. У 1990-ті роки прояв ненависті до інших народів обмежувався написами на стінах. Якщо хтось кричав антиукраїнські гасла, то це були «патріотичні» групи, літні люди, нерідко – ветерани. Тепер так діють молоді люди, які дійсно можуть завдати комусь болю», – пояснює Анджей Ющик, викладач.

Цей страх найбільше відчувається у розмовах з представниками місцевої української діаспори. Вони кажуть, що в супермаркетах є «цивільні патрулі», які зупиняють українців та принижують їх, змушуючи видаляти жовто-блакитні прапори з автомобілів. Хтось щодня плює у вікна Українського національного дому.

Переломним моментом став березневий марш, організований Майковським у 2014 році. Активісти «Всепольської молоді», ОНР, члени воєнізованих організацій та вболівальники прийшли до пам’ятника Івану Павлу II. З факелами вони проходили парадом, як солдати — Майковський був на чолі. «Ідея полягала в тому, щоб мобілізувати нашу молодь, пробудити в них дух патріотизму та національної гордості», – пояснив він журналістам.

«Девіз був таким: «На бандерівську морду знайдеться дубина». З моїм відвертим негативним ставленням до Бандери та неодноразовим вираженням осуду волинської різанини, я вважаю, що ці ганебні гасла розпалюють ненависть до українців», – говорить доктор Станіслав Стіпе, директор Південно-Східного науково-дослідницького інституту.

Напруженість досягла свого апогею 26 червня 2016 року. Українцями була створена традиція проводити щороку хресну ходу з метою вшанування пам’яті січових стрільців з Галицької армії (ці війська воювали в 1918-1920 роках на чолі з Семеном Петлюрою поруч з Юзефом Пілсудським). Цього дня цілі родини православних та греко-католиків з дітьми пройшлись великою ходою на честь стрільців.

Десятки бійців-націоналістів намагалися зупинити марш. Сталася бійка. Одному з учасників розірвали сорочку.

«Я давно не бачив такої агресії, спрямованої проти священиків, дітей та людей похилого віку. Мої невістки були здивовані та перелякані. Агресори виступали організованою, каральної групою», – пригадує Кшиштоф Становський, колишній заступник міністра закордонних справ, який навмисно разом з декількома активістами приїхав в Перемишля, щоб відвідати цей захід.

Процесія, присвячена облоговим стрільцям української галицької армії. Фото з YouTube

«Було порушено закон – закон приватної недоторканності. Це сталося під час християнської процесії. Це скандал та гріх», – заявив Ян Бартмінський, колишній глава міської ради Перемишля. Він – єдиний місцевий політик, який мав мужність взяти участь у процесії пам’яті стрільців. Бартміньский не приховує свого обурення.

Святослав Шеремета, секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій звинуватив Майковського у тому, що той є прихильником  Кремля. Націоналісти під час ходи на честь вшанування пам’яті стрільців

Через декілька днів Майковський виступив із заявою, де запевнив, що не має ніякого відношення до подій, що сталися під час ходи.

Але незадовго до самої події в Інтернеті він мобілізував людей для організації згадуваної акції протесту. І відразу ж після заходу на Facebook він похвалив «Всепольську молодь»: «Браво за цю акцію. Українці – так. УПА – ні! Той, хто сіє цей вітер, пожне бурю».

В інтерв’ю журналісту OKO.press Майковський – людина, який цікавиться найважливішими персонами в місті – відкриває себе для діалогу. Він розслаблений, душевний, посміхається.

«Ви не можете говорити про конфлікт між українцями та поляками, – запевняє він, поїдаючи шоколад зі збитими вершками. – Перемишль – це транскордонне, багатокультурне місто, у якому живуть тисячі й тисячі українців та поляків. Хтось побив їх тут, напав на них або розбив вікна? Ні. Ці страхи абсолютно безглузді», – каже Майковський.

Московська тема

«Майковський – радикальний приклад. Тут вам дійсно не потрібно володіти видатними розумовими здібностями, щоб побачити, що щось не так. Він сам часто хвалиться своєю діяльністю, яка викликає серйозні сумніви», – вважає Кошевський.

У лютому 2014 року, через декілька днів після кривавих зіткнень на Майдані у Києві, Майковський опублікував текст, у якому звинувачував протестуючих українців в агресії проти апарату безпеки тодішнього президента Віктора Януковича. «Люди в масках та шоломах, з нацистськими рунічними символами, кияни, озброєні сокирами, мотиками (знайомий з історії, образ, здається, 1943 року народження?), а також пневматичною зброєю, мисливською та вогнепальною зброєю… євромайдан – це бандеромайдан», – писав Майковський в «Міжнародному житті».

«Ця стаття була офіційно опублікована Міністерством закордонних справ Російської Федерації», – підкреслює Маркін Рей, блогер, який стежить за діяльністю прокремлівських організацій та політиків у Польщі.Мирослав Майковський на ТБ «Росія-1»

Кілька місяців потому, у червні 2014 року, тобто після анексії Криму, російські журналісти приїхали до Майковського. Він був одним з основних спікерів пропагандистської програми російського телебачення «Росія-1». Майковський скаржився на українців в Підкарпатті. У програмі також виступали Конрад Ренас, віце-президент проросійської партії «Зміни», і Тадеуш Ковальчик, лідер комуністичної асоціації любителів Другої світової війни, частий гість московських військових парадів.

У серпні 2014 року Майковський відправився до Калінінградської області – там він брав участь у реконструкції битви при Гумбіннені у місті Гусєв. Потім Майковський відвідав Москву. Після поїздки на сторінках преси Перемишля він говорив, що у захваті від Росії та захоплювався, як там добре приймають поляків. «Мені завжди допомагали. Коли ми приходили до магазину чи до ресторану, нас вітали з посмішкою. Ці люди знали, що ми поляки. Однак ми не відчували ніякої ворожості, як би цього не хотіла офіційна пропаганда», – каже він.

У листопаді 2015 року Майковський разом з Генеральним консулом Російської Федерації у Кракові Олександром Мініним організував церемонію на честь солдатів, які загинули під час Першої світової війни. Він був одягнений у форму офіцера армії. Він ходив зі своєю шаблею поміж могил та віддавав честь.Мирослав Майковський відвідує школу

«Щоб знайти аргументи, які дискредитують Майковського, вам не обов’язково бути видатним аналітиком або мати розвідувальний апарат. Майковський є підрядником та виконавцем чиєїсь концепції. Його нестримні ініціативи повинні турбувати владу. Польща допускає дестабілізацію на самому кордоні НАТО», – каже чоловік, який бере участь в польсько-українському діалозі.

За словами Яна Бартмінського, дії Майковського шкідливі для Перемишля.

«Я бачу, що ці непотрібні конфлікти, які виникають в Перемишлі, на руку Росії», – пояснює він.

Бартмінский попереджає, що Росія хоче дестабілізувати крихкі польсько-українські відносини у місті, й таким чином погіршити відносини між Варшавою та Києвом.

«Протягом довгого часу правозахисники наголошували, що активність Росії в нашому регіоні дедалі зростає. Кремль орієнтований насамперед на Польщу. Зрештою, ми є найважливішим прихильником українців на міжнародній арені», – вважає Кошевський.

Доктор Анжей Джусук заявив, що він не є прихильником теорії змови, але вважає, що більше такого міста, де так легко може розростатися етнічний конфлікт, як Перемишль, в Польщі немає. Ліла Калиновська додає, що після кожної зруйнованої могили українських вояків на проросійських інформаційних сторінках з’являються відео, як це відбувалося. Вона та інші активісти вважають, що організація таємничих злочинців, які нищать українські пам’ятні місця, виключає участь звичайних хуліганів.

Майковський не захотів обговорювати звинувачення, висунуті проти нього людьми, які беруть участь в польсько-українському діалозі.

«Я бував у Москві, я бував у Калінінградській області, в Архангельській області. Але я також був і в Греції, в Туреччині. Якщо присутність в якомусь місці має бути детермінантою активності агента, то я був агентом багатьох країн», – каже він.

Проте, у 2015 році Майковський створив воєнізовані формування в Підкарпатському районі. Влітку він та його «солдати» підписали угоду з мером міста Робертом Хомом. У разі будь-якого конфлікту вони будуть «захищати» Перемишль.

Тадеуш Маркевич, oko.press

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *