Країна можливостей. Історії успіху іноземних підприємців в Україні

Не дивлячись на досить складну економічну та соціальну ситуації в країні, на військові дії на Сході України, до нас їдуть іноземці – представники малого й середнього бізнесу – щоб почати тут свою справу. Вони називають Україну «країною можливостей». І яскрава ілюстрація тому – чимала кількість успішних прикладів.

«Двічі на рік я воджу свою команду до Кремнієвої Долини»

Американський підприємець Джон Сунг продав свою компанію Five9 в Сан-Франциско з капіталізацією в $ 1,4 млрд  в США та переїхав до Києва, щоб разом з українським партнером розвивати стартап з автоматизації продажів та маркетингу JetBridge, пише MC Today.

Якщо говорити про причини переїзду, він зазначає, що в Україні «є свобода і різноманітність» на відміну від Каліфорнії та Західної Європи, де «ти не можеш відкрито говорити про свої думки і погляди і повинен уважно підбирати кожне слово».

Крім того, Джон Сунг стверджує, що інформація про страшну війну, яка розноситься в західних ЗМІ, є перебільшеною.

«Американці думають, що в Україні небезпечно, тут війна, корупція і взагалі все погано. Тому цього року я обов’язково привезу до Києва американських венчурних капіталістів, покажу їм Unit City та Київ, який не поступається Будапешту, Лісабону або Варшаві», – каже він.

Джон Сунг також зазначає, що хоча у молодих українців і є потенціал, їм не вистачає західного досвіду.

«Я бачу потенціал в Україні та думаю, що Київ стане наступним Берліном. В Україні багато молодих і розумних IT-інженерів, маркетологів, продуктових менеджерів, дизайнерів і талановитих випускників університетів. Але для глобального успіху українцям потрібно переймати досвід західних компаній.

Двічі на рік я воджу свою команду до Кремнієвої Долини. Там вони спілкуються з колегами з Google і Facebook, венчурними капіталістами й успішними підприємцями. І якщо одного разу вони залишать мою компанію і вирішать запускати свій бізнес, у них буде прямий доступ до людей з Кремнієвої Долини, їм не доведеться починати все з нуля», – ділиться думками американський бізнесмен.

При цьому він підкреслює, що, на відміну від США, стартап-революція в Україні тільки набирає обертів.

«Я приїхав в Кремнієву Долину 15 років тому, коли стартап-культури не існувало, і свої проекти запускали відчайдушні та ризикові люди. Це був початок революції. Зараз така ж революція відбувається в Україні, і я щасливий, що стою біля її витоків», – резюмує Джон.

Взуттєва майстерня з традиціями

Взуттєва компанія «Prabos of Slavicin» зі Злінського регіону почала виробництво в Україні, пише чеське видання LIDOVSKY.CZ  – під Дніпром (колишній Дніпропетровськ) вона відкрила швейну майстерню. З виробництва сучасного спеціального взуття. Відповідно до початкових планів, майстерня повинна була протягом першого півріччя вийти на випуск близько 2 тис. пар. Повна потужність – 5 тис. пар на місяць.

В українському відділенні «Prabos» зараз працює 25 чоловік. У майбутньому їхня кількість буде збільшуватись, тому що майстерня планує розширюватись. До того ж, необхідно своєчасно реагувати  на вимоги та запити клієнтів. За словами керівника підприємства Ярослава Палата, в Чехії на основному підприємстві зараз працюють 216 співробітників, які виготовляють до 7,5 тис. пар на місяць. Однак, на чеському ринку праці відчувається дефіцит кваліфікованих фахівців, пов’язаних саме з виробництвом взуття. Тому в Україні чеські підприємці розраховують на «місцеві руки».

«Prabos» спеціалізується на виробництві робочого та військового взуття. Нещодавно компанія отримала замовлення від армії та поліції на виготовлення взуття вартістю 600 млн та 100 млн крон відповідно. Раніше вона поставляла взуття для литовської армії і німецького бундесвера.

Традиції компанії відносяться до 1860 року. У той час була створена компанія Japis, яка обробляла шкіру та після Першої світової війни почала виробництво взуття. У 1991 році завод був перетворений в окремий підрозділ Svit Zlín.

Керівництво підприємства планує зацікавити своєю продукцією українських військових та силовиків.

«Рівень програмістів в Україні не поступається фахівцям США»

Американський підприємець Джон Юк переїхав до Києва трохи більше року тому, пише MC Today. Його стартап GameTree допомагає знаходити друзів для комп’ютерних ігор. Джон настільки полюбив Україну, що не планує повертатися до США.

«Я серійний підприємець, працюю над стартапами ще з того часу, як закінчив університет. Я легше витримую ризики та невдачі, пов’язані з бізнесом, які вганяють у депресію інших людей, адже я з сім’ї підприємців.

Мій батько заснував компанію Underwater Kinetics, яка займається розробкою і продажем ліхтариків різних видів. У нього вже 50 патентів, а винаходи продаються в 80 країнах. Він почав цей бізнес ще в коледжі, коли навчався на інженера. Але кинув навчання, і з того часу працює над власним проектом. Багато хто може сказати, що такі речі не взаємопов’язані, що все залежить від самої людини, його характеру. Але якщо у мене з дитинства був живий приклад власної справи перед очима, то мені набагато простіше будувати власну стратегію», – зауважує Джон. Досвід допоміг американському хлопцю зрозуміти одну банальну річ: перш ніж почати щось робити, необхідно зрозуміти свою мотивацію, визначити свої сильні та слабкі сторони. Найголовніше при запуску – зусилля. І їх відразу необхідно направити у правильне русло.

«Рекомендації друзів-українців допомогли мені визначитись, і я обрав стартовим майданчиком свого стартапу саме Київ. Рівень програмістів в Україні не поступається рівню фахівців в США, але при цьому з ними простіше зв’язатись і домовитись.

Українці більш стабільні. Вони змінюють робочі місця рідше, ніж американці, що краще для збереження внутрішньої інформації. За час роботи проекту ніхто з 11 осіб моєї команди не пішов. Це є незвичним для будь-якої компанії, особливо на початку шляху. Мені приємно думати, що GameTree – гарне місце для роботи.

Українці менше піклуються про акції та більше – про зарплату. Але в будь-якому випадку вся моя команда отримує опціони, навіть якщо вони не просять про це. Це частина мого бачення роботи компанії: якщо людина витрачає на щось більшу частину свого життя, їй слід володіти частиною цього», – констатує Джон.

Підприємець вважає за краще працювати з місцевими людьми. У його команді тільки один іноземець – турок, який періодично приїжджає до країни. Українські програмісти ініціативні. Іншим (наприклад, з Індії або Китаю) необхідно давати ТЗ і описувати все до дрібниць. Вони добре виконують завдання, але мало хто думає, а українці – ініціативні.

«Житті в Україні, безумовно, має свої нюанси – не найадекватніші орендодавці, стан доріг. Ще мене дуже дивує те, що всі іноземні страви готують місцеві. В Америці мексиканці готують мексиканську їжу, японці – японську. Це зіграло зі мною злий жарт: якось я замовив начос, і мені привезли їх без сиру. У всьому світі начос роблять з сиром, і тут таке! Але плюсів все ж більше. Тут більш щирі люди. Якщо вони щось говорять, то в більшості саме це і мають на увазі. Всі ці «Як справи?», «Скоро побачимося» в Америці – фальшиві.

Я не дуже добре знаю російську мову. Часом буває складно, але з іншого боку – я не розумію рекламу, яка висить майже на кожному кроці, не розумію розмов, які випадково можу почути.  І це дає можливість мислити вільно.

Взагалі, Київ – моє улюблене місто в Україні. Тут люди живуть не поспішаючи, немає цієї вічної метушні. Я вже побував в Одесі, Львові, Тернополі. Одеса схожа на Флориду, але ж я зовсім не так її собі уявляв. Львів теж вразив. Дуже вишуканий, гарний. Я знайшов там бездомне кошеня, перевіз його до Києва і виходив. Зараз йому рік.

Ще мені подобається те, що в Києві багато муралів. Хоча я майже не цікавлюся мистецтвом, але люблю ходити повз малюнки на стінах. Особливо мені подобається мурал, на якому зображена людина з головою орла. В Америці практично неможливо отримати дозвіл і щось намалювати на стіні», – розповідає американець.

На думку Джона, в Україні активна молодь, яка любить стартапи. Вона більш ризикова, тому легше генерує та втілює чудові ідеї. Завдяки цьому робота тут дає велику конкурентну перевагу.

«Багато моїх друзів, засновників багатомільйонних компанії, теж живуть тут. Але ми всі особливо про це не говоримо, це свого роду секрет. Нікому не хочеться здавати вигідну локацію. Я теж планую надовго затриматися в Україні», – резюмує Джон Юк.

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *