Гастарбайтери або роботи? Хто буде рятувати латвійську економіку в XXI столітті та до чого тут українці

Півроку тому кабінет міністрів Латвії затвердив перелік з 237 спеціальностей, за якими в Латвії прогнозується значний дефіцит робочої сили, і тепер дозволено залучати працівників з інших країн. За розрахунками Мінекономіки, Латвія могла б залучити близько 300 гастарбайтерів. Дивне співвідношення цифр, мабуть, можна пояснити тим, що прем’єр-міністр Маріс Кучінскіс не підтримує запропоноване експертами відкриття ринку праці. У першій частині цієї статті ми розглянули досвід інших країн ЄС щодо більш ефективного використання наявних ресурсів, як і пропонував прем’єр, а в цій частині поговоримо про гастарбайтерів.

Кого з нас замінять роботами?

Намір Lido роботизувати один з ресторанів доки що, швидше, атракціон, аніж дійсно прибутковий проект. Хоча американські мережі швидкого харчування не раз лякали борців за мінімальну зарплату в 15 доларів на годину, що на сьогодні в США в індустрії фастфуду це саме та сума, вище за яку робот стає ефективнішим за людину. Нещодавно зроблене дослідження McKinsey Global Institute стверджує, що громадське харчування – сфера, де, завдяки великій кількості простих повторюваних операцій, шанси на швидку роботизацію особливо великі. Може, у ризькі кав’ярні роботи прийдуть нескоро, але до їхньої появи у французьких бістро й англійських пабах вже варто морально приготуватися. Так само, як і до скорочення відповідних робочих місць в провідних країнах ЄС, і, можливого, до повернення частини працюючих там співвітчизників.

Серйозніше звучить новина Orkla Confectionery & Snacks Latvija, яка в цьому році вклала 1,2 мільйона євро в роботизацію виробництва на фабриці Laima в Адажі. Ще сміливішою була ідея одного з латвійських політиків – замість залучення гастарбайтерів із сумнівних країн побудувати 65-тисячну армію роботів. У недавньому минулому тільки відновлення незалежності завадило Ризі стати одним з найбільших світових центрів виробництва роботів, але не все ще втрачено – справжній технологічний прорив в області роботобудування тільки починається.

З огляду на описані у першій частині статті складності забезпечення економічного зростання, спираючись на наявні трудові ресурси і необхідні для цього інвестиції в людський капітал, варто тверезо оцінити витрати на випереджальну роботизацію. Рано чи пізно вона все одно відбудеться, а на тлі страхів перед ордами іншокультурних мігрантів необхідні інвестиції в прискорений технологічний розвиток країни можуть здатися посильними. На початку літа Міністерство з захисту середовища і регіонального розвитку було готове інвестувати мільйон євро в іншу проривну технологію – штучний інтелект (ШІ). Якщо роботи готові замінити людину фізично, то ШІ частково замінить його інтелектуально. Інтернет-пошуковики, онлайн-переклад, навігатори – ми, самі того не помічаючи, вже активно взаємодіємо з ШІ. Та й простенькі роботи вже продають нам квитки в трамваях і пробивають товари в супермаркетах, а складні давно борознять латвійське небо.

Інвестиції та державна підтримка ШІ та роботизації дозволять створити нові високотехнологічні та високооплачувані робочі місця, привернуть освічених молодих фахівців з інших країн, дасть поштовх розвитку латвійської освіти, звільнять частину трудових ресурсів для перенавчання й заповнення відкритих вакансій. Це не фантастика і не надумана ідея. У Ризі маса вільних виробничих майданчиків, низький рівень витрат на ведення бізнесу,. Якщо держава буде готова забезпечити попит на роботизацію і впровадження технологій ШІ, то вдасться залучити в країну і проектні команди, і приватні інвестиції. Буквально на днях Тереза ​​Мей оголосила про фінансування в Південній Шотландії п’яти наукових центрів, одним з яких стане перший у Сполученому королівстві Robotarium для підприємців та інженерів, які бажають створювати нові компанії для розробки і виробництва роботів. Чим Рига гірше за Единбург?

Страшна правда про сьогоднішній нестачі робочої сили в тому, що завтра до вже порівняно повільних процесів автоматизації та комп’ютеризації додасться хвиля роботизації і впровадження ШІ, що призведе до масового звільнення як низько, так і висококваліфікованих працівників. Дослідження показують, що в Балтії більше половини робочих місць можуть потрапити під цей процес – тобто зникнуть або кардинально зміняться. Модель зміни ринку праці при роботизації можна спостерігати на прикладі впровадження касових автоматів для продажу квитків на вокзалі: ліквідується 2/3 робочих місць касирів і створюється половина робочого місця для інженера з обслуговування автоматів та два тимчасових для помічників пасажирам в освоєнні нової техніки.

Відкриття ринку праці для іноземної робочої сили допоможе вирішити сьогоднішні проблеми економіки, але невдала політика по залученню гастарбайтерів може різко загострити завтрашні проблеми і економіки, і політики. Якщо брати до розрахунку цей фактор, то прискорення роботизації і впровадження технологій штучного інтелекту може відбутись не так вже й дорого, не так вже й шалено.

Чому гастарбайтери можуть нашкодити економіці?

За даними Агентства трудової зайнятості, у Латвію приїжджають все більше іноземних робітників: у січні 2016 року було видано 3,596 тис. дозволів на роботу, в січні 2017 – вже 4,4 тис., а в цьому січні – 5,446 тис. В основному приїжджають з України, з Білорусії та Росії, що цілком очікувано: ці країни розташовані недалеко, міграція робочої сили з цих територій має давню традицію, російська мова залишається другою за частотою використання в латвійській економіці. Правда, для заповнення всіх офіційно зареєстрованих в Латвії 19,5 тис. вакансій цього катастрофічно недостатньо. Плюс прогнозовано швидке зростання економіки країни і неквапливі автоматизація та комп’ютеризація, безсумнівно, призведуть до подальшого зростання числа незайнятих вакансій.

Піввіковий досвід «замісної міграції», тобто заміни відсутніх своїх працівників іноземцями, продемонстрував її серйозні недоліки. Наприклад, в «транзитних» країнах, де сильні потоки як на в’їзд, так і на виїзд, міграція прискорює втрату власних трудових ресурсів, особливо кваліфікованих. Це відбувається за рахунок зниження середніх зарплат, що можливо завдяки приїжджим з меншими зарплатними очікуваннями. Іншими словами, широко відкривши двері для українських трудових мігрантів, Латвія може зіштовхнути з ситуацією, за якої вони швидко почнуть заміщати місцевих, виштовхуючи їх на заробітки в багаті країни ЄС і знижуючи середню зарплату по країні. В Євросоюзі в цілому зберігається досить високе безробіття (6,9%), тому будь-який імпорт робочої сили з третіх країн загальну ситуацію тільки посилює.

Низькокваліфікована міграція стає для економіки своєрідним наркотиком: підприємцям стає вигідніше використовувати інтенсивну «ручну» працю замість механізації, автоматизації, комп’ютеризації, інформатизації і роботизації. Що, в свою чергу, знижує в економіці число висококваліфікованих робочих місць, які необхідні для поводження з технікою, та попит на підготовку відповідних кадрів у навчальних закладах. У згаданому випадку фабрики Laima в Адажі, умовно кажучи, розглядалася альтернатива між 20 низькокваліфікованими робітниками і двома інженерами-робототехніки з вищою освітою та гарною зарплатою.

Також досвід показав, що країни ЄС погано вміють залучати мігрантів, які потрібні економіці в конкретний момент, і в регіон, який дійсно потребує робочих рук. У довгостроковій перспективі в поєднанні з іншими факторами це може призводити, наприклад, до значної диспропорції між рівнем безробіття серед «своїх» і мігрантів, особливо в країнах з розвиненою системою соціального захисту: у Франції в 2,5 рази, в Німеччині в 3,5 рази, в Бельгії майже в п’ять разів (роботизація і впровадження ШІ різко погіршить подібну ситуацію).

Поки Workindenmark самі їздять з пропозиціями датських компаній ярмарками вакансій, а британські компанії розміщують тисячі оголошень на румунських сайтах для пошуку роботи, дуже впливовий в останні роки політичний і лобістський центр Bertelsmann Stiftung розробив для Німеччини програму «потрійної вигоди», суть якої в використанні прямих міждержавних договорів для залучення конкретних груп фахівців. Bertelsmann рекомендує співпрацю з Індією, Колумбією, Мексикою, Тунісом і Філіппінами. Цього літа Німеччина наймає 400 дипломованих філіппінських медсестер з досвідом роботи на зарплату в € 1900-2300 і оплачує їхній переїзд до Німеччини. Схожі ідеї могли б допомогти Латвії залучати трудові ресурси з країн, що викликають менші побоювання у консервативної частини суспільства, задаючи чіткі критерії щодо кваліфікації та регіону або навіть місця працевлаштування.

Польща показує приклад

Цікава ситуація склалася в Польщі: незважаючи на зарплати навіть нижче латвійських, країна змогла залучити на роботу десятки тисяч молодих західноєвропейців. На сьогодні після українців у статистиці йдуть іспанці та італійці. Динамічна економіка, відкрита культура, низькі ціни і порівняно комфортне середовище в основних містах країни дозволили Польщі стати місцем, куди випускники або молоді фахівці їдуть на кілька років за досвідом і швидким подоланням перших ступенів у кар’єрі, щоб потім повернутися додому зі значно кращими шансами поборотися за достойні робочі місця. Сьогодні у Латвії немає об’єктивних перешкод не скористатися польським досвідом у формі цілеспрямованої державної політики. Логічно припустити, що західні європейці з вищою освітою будуть в меншій мірі провокувати антимігрантські настрої.

Польська ситуація – приклад тимчасової міграції, за якої заздалегідь відомо, що це не остаточне переселення, а лише робота на певний термін. Це дозволяє приймаючій країні збільшувати трудові ресурси взагалі або число фахівців певних кваліфікацій в періоди їх помітного дефіциту. Для Латвії тимчасова міграція могла б стати непоганою альтернативою «звичайної», оскільки – гіпотетично – і владі, і суспільству було б простіше змиритися з тимчасовою присутністю іноземної робочої сили, а до настання ери роботів міграційний проект можна було б безболісно згорнути. На щастя, в Росії і на Україні зараз є маса бажаючих на час виїхати в більш спокійні країни, з тим, щоб повернутися на Батьківщину, коли в Росії зміниться політична, а на Україні – економічна ситуація. Основний недолік тимчасової міграції у тому, що, оскільки центр інтересів мігранта залишається на батьківщині, він буде намагатися порівняно більшу частину заробленого вивезти додому, а не вкласти в своє облаштування в Латвії. З іншого боку, «тимчасові працівники», як правило, приїжджають без сімей і готові на більш спартанські умови, що чинить менший вплив на соціальну інфраструктуру приймаючої країни.

Та ж Польща вже кілька років тому ввела спрощену схему найму тимчасових співробітників з Вірменії, Білорусі, Грузії, Молдови, Росії та України. Сайт з докладною інформацією англійською, російською та українською ще більше спрощує переїзд в Польщу. Німецька програма MobiPro спрямована на залучення молоді на навчання робітничим спеціальностям і виробничу практику. Це не тільки форма допомоги Німеччини країнам з високим рівня молодіжного безробіття, а й можливість для німецьких підприємств отримати старанних робітників на невисокий оклад і відібрати кращі кадри для себе.

Сезонна міграція – один з варіантів тимчасової. Вона дозволяє різко нарощувати трудові ресурси в періоди їх сезонного дефіциту. Будівельному сектору та сільському господарству, наприклад, влітку потрібно значно більше працівників, ніж взимку. Тут всі позитивні й негативні сторони тимчасової міграції проявляються в загостреному вигляді. Також формується залежність цілих галузей економіки від негарантованого потоку трудових мігрантів.

Латвія повинна вчитися на помилках європейських країн

Піввіковий європейський досвід трудової міграції дає латвійській владі не тільки можливість вчитися на чужих помилках, а й великий набір інструментів для тонкої настройки міграційної політики, що дозволяє залучати конкретні категорії мігрантів з ваших улюблених країн на обраний владою термін. Альтернативою гастарбайтерам є набагато більш складні і дорогі опора на наявні ресурси або політика технологічного прориву. Будь-яка з цих стратегій має свої плюси і мінуси, навряд чи Латвія зможе обійтися взагалі без трудової міграції – висококваліфіковані фахівці необхідні і без набору заходів, спрямованих на розвиток людського капіталу країни. Питання, швидше, в стимулюванні переходу економіки на нові технології: можна почати зараз або пізніше, або сподіватися, що все відбудеться «природним чином».

В ідеалі, звичайно, хотілося б бачити комплекс заходів, що включають і максимально гармонійний розвиток людського капіталу, і стимулювання повернення заробітчан, і грамотну міграційну політику, і продумані проекти прискорення технологічного розвитку країни.

Андрій Рибалов, Delfi (Латвія)

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *