Чому українців можуть навчити регіональні вибори в Німеччині та «мила корупція» булочками

14-го жовтня в Баварії відбулись місцеві вибори, які проходили під акомпанемент політичної кризи у Берліні, тому цього разу виборчий процес вийшов дуже жвавим. Якщо в минулі роки на таких виборах просто підтверджували своє панівне становище так звані «народні партії» (Volksparteien), то цього разу всі з нетерпінням очікували сенсацій.

Це були мої перші вибори в якості члена партії Християнсько-соціального союзу в Баварії (ХСС, CSU – Christlich-Soziale Union), тому цього разу на виборчий процес мені вдалося подивитись не в якості звичайного виборця, а дещо зазирнути за куліси політичної боротьби.

У 1871-му році після поразки у Австро-прусській війні 1866-го року, де баварці виступили на боці австрійців, Королівство Баварія на умовах Прусії та Бісмарка увійшло до складу новоствореної Німецької імперії. Ще на початку минулого сторіччя Баварію вважали доволі відсталим аграрним краєм. Перша світова війна завершилась для місцевої династії Віттельсбахів маленькою революцією, після чого королівство відійшло в історію, а замість нього було засновано «вільну державу» Баварія (Freistaat Bayern) – формально вона носить таку назву і досі.

У часи Веймарської республіки саме з Баварії почав своє піднесення націонал-соціалізм. А столиця Мюнхен носила офіційну назву «столиці руху» (Hauptstadt der Bewegung). Економіка Баварії поступово змінювала своє обличчя, і тут почали з’являтись великі індустріальні виробництва, які, щоправда, були рясно розбомблені під час Другої світової війни.

Після війни Баварії «пощастило» опинитись в американські окупаційній зоні, тому економіка дуже швидко почала своє відновлення. На політичному полі панівну роль взяли на себе новостворений християнсько-соціальний союз (ХСС) та соціал-демократи (СДпН), які разом протистояли сепаратистській Баварській партії.

Навіть після війни Баварія зберегла свою особливість – правляча ХСС була дружньою партією Християнських демократів (ХДС), які не могли брати участь у виборах в Баварії. А ХСС обмежувало свій вплив тільки на Баварію. Так і живуть ХСС та ХДС однією фракцією у Бундестазі, але кожний по своїх бундесземлях окремо.

Сьогодні Баварія – це провідна земля у Федеративній Республіці Німеччина, що має 13 млн чоловік населення та генерує ВВП на рівні 594 млрд євро. За цим показником «країна» Баварія увійшла б десь до 20-ки найрозвиненіших країн світу (для порівняння: ВВП України десь на рівні 95 млрд євро).

Від колись аграрного королівства залишились красиві краєвиди, але нове обличчя економіки — це концерни зі світовим ім’ям. 9 з 30 концернів німецького біржевого індексу DAX мають баварське коріння. Adidas, Allianz, Siemens, BMW, Audi, MAN, Kuka, OSRAM, Infineon, Linde, Puma та багато інших відомих світових торгових марок – все це сьогоднішнє обличчя Баварії. Ну, і, власне, краєвиди, гарні сири, пиво та Октоберфест.

 Ключові партії

Ключові гравці на земельних виборах в Німеччині – це здебільшого ті самі партії, які йдуть в політику на федеральному рівні. Але це Баварія, тому тут теж є свої особливості.

Фаворит перегонів – ХСС, які роками набирали по 40-60% і отримували абсолютну більшість у Ландтазі. Хоча іноді і їм треба було брати в коаліцію молодшого партнера.

Цього разу головні проблеми партії були створені в Берліні. Проблеми блоку ХДС-ХСС почались під час кризи з біженцями у 2015-му році. З того часу, так чи інакше, але ця тема переслідує ХСС і коштує їй все більшої кількості голосів виборців. Одні конкуренти дорікають тим, що «голосуєш за ХСС, а отримуєш Меркель». Для інших ХСС дуже м’яка у порівнянні з новими консерваторами з «Альтернативи для Німеччини» (АдН) — тому краще «обирати оригінал, а не копію».

Соціал-демократична партія Німеччини (SPD, СДпН) роками вважалась головним супротивником ХСС у Баварії та контролювала політику в баварській столиці Мюнхені, але в останні роки колишня «партія робітників» втрачає лідируючі позіції.

Партія Зелених (Bündnis 90/Die Grünen) – молода, ідеологічно дуже ліва, кумир молоді та студентів, з дуже гарним менеджментом та піаром. Загалом, зелені за все гарне і проти всього поганого, ну, і ще дещо про захист довкілля.

Партія лівих (Die Linke) – це явище, яке прийшло до Баварії зі Східної Німеччини, але поки що вони ще жодного разу не потрапляли до місцевого Ландтагу. Їм важко боротись за соціальну справедливість в економічно гарно розвиненому краї, а їх ліві лозунги так чи інакше використовують зелені та соціалісти.

Альтернатива для Німеччини (AfD, АдН) – нова консервативна партія, що зробила собі ім’я на критиці Євро та кризі біженців. Вони такі собі нові праві консерватори, які вже наробили сенсацій по всій Німеччині. Конкуренти намагаються зобразити їх новими правими (це найгірше, що може бути в німецькій політиці!), а вони всіма правдами і неправдами намагаються стати новою консервативною силою.

Вільна демократична партія (FDP, ФДП) – партія заможного середнього класу з чіткими економічними вимогами, але на їх полі зараз пасуться також і великі партії, до того ж у них нема яскравих кандидатів у Баварії. І частенько вони йшли на дивні компроміси. Цього разу вони просто хотіли повернутись до Ландтагу, з якого часто вилітають.

Вільні виборці (Freie Wähler, FW) – поки що суто баварське явище, така собі консервативна копія ХСС, що дуже сильно виступає в окремих районах Баварії.

Регіональні відділення партій, які також представлені в Бундестазі, змушені відповідати за себе і за події на загальнонімецькому рівні. У партій є чіткі ідеологічні лінії. Є умовний поділ на лівих та консерваторів. Між ними ідеологічна та догматична прірва – це в ідеалі, але іноді доводиться домовлятись навіть палким опонентам.

Ландтаг та виборча система

Місцевий баварський парламент Ландтаг складається з 180-200 депутатів. Частина з них — регіональні професійні політики, а частина – кандидати з народу, що вирішили спробувати себе в політиці і бути обраними на 5 років до парламенту.

Бути депутатом – відносно приваблива робота, що приносить дещо 8183 євро на місяць + витрати на депутатську діяльність (3453 євро) + кошти на функціонування депутатського апарату (7500+ євро).

Виборча система в Баварії змішана – мажоритарники та партійні списки. Переможець виборів чи коаліція формуює владу в землі на наступні 5 років – обирають міністра-президента та кабінет міністрів Баварії. Не будемо забувати, що Німеччина – це федеративна країна, тому місцеві парламенти дійсно мають справжню силу та впливають на місцеве життя.

 Кандидати – хто вони?

Німецьких політиків можна умовно поділити на тих, хто хоче перебратись до Берліну, і тих, кому і в умовній Баварії роботи вистачає. І дійсно, політика в Берліні доволі мінлива, і загальний вплив кожного окремого політика менший, тому іноді на рівні Бундесланда (читай – області) можна досягти більшого впливу і авторитету. В кожному місцевому парламенті сидить великий % таких місцевих політичних зубрів, які вже ніколи не опиняться у Берліні, але також вже ніколи добровільно не залишать парламент.

У свою чергу, частина кандидатів на місцевому рівні – це професійні політики-чиновники, які практично ніколи не працювали в економіці і все своє життя так чи інакше займали якісь посади чи були бюрократами. Але на кожних виборах до Ландтагу заходять нові люди «з вулиці», які знають, як функціонує ринкова економіка.

Рівень виборів до місцевого парламенту для багатьох є можливістю почати велику політичну кар’єру. Тому кандидатом у депутати часто можуть бути реальні спеціалісти своєї справи – лікарі, вчителі, підприємці, які зважили всі за і проти та вирішили ризикнути. Так, 5 років в Ландтазі не забезпечать тебе до кінця життя, тому для багатьох ці 5 років будуть просто змушеною паузою в професійній кар’єрі.

Також на місцевому рівні є ще багато маленьких партій, які виставляють у кандидати молодь – від студентів до молодих професійних політиків, за якими майбутнє.

Молодіжне крило

До речі, про молодь. У кожної політичної партії є молодіжне об’єднання – такий собі комсомол, з якого вийшла велика частина сучасних німецьких політиків. Причому багато хто з них починав свою політичну кар’єру ще зі шкільної партійної організації. Членом «молодіжки» можна бути до 35 років.

Під час передвиборчої кампанії молодіжні організація активно беруть участь в агітації – мова йде не тільки про звичайну роздачу флаєрів чи встановлення плакатів, але і про ведення рекламної кампанії в Інтернеті чи організації відкритих дискусій для виборців.

Для молоді часто організовують якісь цікаві форуми, зустрічі з політиками, відвідування різних урядових установ та спільні заходи з представниками інших організацій з сусідніх областей.

Передвиборча агітація у ЗМІ

У газетах та на телебаченні ви практично не побачите відкритої реклами, де кандидати обіцяють щось підняти, а когось посадити. Проте під час виборів місцева преса проводить інтерв’ю з більшістю кандадитів, розповідає про їхні позиції та аналізує програми партій.

Локальні газети намагаються працювати як великі видання і теж на своєму локальному рівні люблять видавати чисельні аналітичні колонки та залучають авторів з різними позиціями. Явної заказної реклами нема, але є певні ідеологічні відмінності у подачі матеріалів різними газетами – частина журналістів явно «топила» за партію Зелених.

 Передвиборча агітація в Інтернеті

Більшість політичної реклами мені «пощастило» побачити в Інтернеті. Кожний німецький політик має або свій сайт, або аккаунт в соціальних мережах – саме тут закликали голосувати за когось чи принаймні прийти на вибори.

Іноді виходили навіть цікаві ролики:

На рекламу часто реагували опоненти та журналісти, що підходили прискіпливо до кожної фрази чи зображення.

За декілька днів до виборів голова партії Зелених Роберт Хабек дещо перестарався і запостив у себе у Твіттері таке: «Баварія обирає в неділю. Нарешті в Баварії знову зявиться демократія. Одноосібне керування буде завершене. Демократія знову почне дихати. Щоб це сталося, прийди на вибори та віддай обидва голоси за зелених».

Всі опоненти радісно схопились за цей недолугий вислів і почали розказувати зеленим, що таке демократія і що ніхто не питав Хабека про сенс демократії в Баварії. Зелені якось відповідали, але це тільки додало наснаги опонентам.

А наприклад лідер ХСС Маркус Зьодер, презентуючи космічну програму BavariaOne, позував на фоні лого астронавта зі своїм обличчям. Всі подумали, що це і буде логотип нової програми – мало хто обговорював обіцяні для розвитку 700 млн євро, а всі почали тролити Зьодера. Зрештою виявилось, що це просто передвиборче лого, яке розробила одна з молодіжних організацій партії, але Інтернетом вже пішла така хвиля, що було пізно щось пояснювати.

І ось в такому режимі, коли локальні конфлікти виникають з одного твіта і потім обговорюються декілька днів, пройшли декілька останніх місяців до виборів.

Виступи депутатів перед виборцями також частенько викладають в Інтернет, де потім опоненти можуть знайти якусь цитату і використати на свою користь. І локальний скандал починається з новою силою.

Редакція таблоїда Bild запрошувала до себе всіх провідних політиків, де головний редактор видання Юліан Райхельт з глядачами в студії задавав прямі питання всім кандидатам протягом години – кожне таке інтерв’ю потім розбирали на цитати та жваво коментували в Інтернеті.

Реклама в телевізорі обмежувалась чисельними політичними дискусіями – такий собі «савік шустер» по два-три рази на тиждень. А ще були дебати з ключовими кандидатами та чисельні інтерв’ю для всіх каналів. Іноді здавалось, що доля Німеччини вирішується на цих регіональних виборах.

 Передвиборча агітація на вулицях

На відміну від України, в Німеччині не так багато рекламних площ на вулиці – реклами загалом мало і вона комерційна. Брати плакати великого формату сенсу не має, бо це дорого. Тому партії обрали найдешевший формат реклами – банери формату А1, які заполонили всі великі міста, узбіччя доріг чи куди їх там ще могли повісити партійні активісти. У партій навіть є свої стенди, які використовують від виборів до виборів.

І тут теж не обійшлось без скандалів. Консерватори з АдН на одному з плакатів спровокували правлячу ХСС: «Франц-Йозеф Штраус обрав би АдН!» — це легендарний керівник Баварії 60-80-х років від ХСС, якого ще й досі цитують місцеві політики. Ну, і знову скандал у пресі – цим місцеві вибори в Баварії чимось були схожі на український політикум.

Для наочної реклами в людних місцях також встановлювали інформаційні стенди та намети, де кандидат терпляче пояснював, чому треба голосувати саме за нього. Сам бачив, які чинні поважні політики лізли роздавати виборцям свої флаєри та дебатували про певні пункти програми. Біля таких стендів було дуже гаряче.

Зустріч з виборцями

Але найдієвішим способом агітації залишились зустрічі з виборцями. Типовий такий захід – виступ в якомусь пивному ресторані чи місцевому домі культури. Після виступу завжди відбувалась дискусія. І тут вже як повезе на опонентів – іноді питання заганяли в глухий кут навіть досвічених політиків. Іноді політикам щастило, і більшість хотіла зробити з ними селфі чи за щось подякувати. Найкращі таки виступи записувались і викладались в Інтернет, де знову ж таки жваво коментувались.

Ще дуже популярний формат реклами – це подіумні дискусії, коли представники декількох партій в режимі дискусійного клубу у супроводі журналіста пояснювали своє бачення політичних проблем. Такі зустрічі проводились практично в усіх містах. У соціальних мережах можна було дізнатись про виступи практично всіх партій і залюбки побувати ледь не кожного вечора на якомусь такому заході.

Свої окремі заходи проводили «молодіжні» партійні організації – все, як у дорослих, і загалом вже видно, хто за 5-10 років буде міняти сьогоднішніх політиків.

Мені пощастило завітати десь на 10 подібних виступів від різних партій, і треба зазначити, що такі вибори – це дуже гарна школа майбутніх політиків. Спочатку навчись швидко відповідати на прості регіональні питання і навчись переконувати сусіда-пенсіонера проголосувати за тебе, а вже потім мрій про кар’єру в Берліні. Все просто.

Гречка по-баварськи

Для мене було дивно побачити, що реклама політичних партій була дозволена навіть в день виборів. Мюнхенська ХСС вирішила принести під двері виборцям «брецель» (місцевий крендель), щоб нагадати про день голосування та кандидатів. Не допомогло – 5 з 9 мажоритарних мандатів відійшли більш активним та молодим кандидатам від Партії зелених.

Загалом партії дуже обережно роздавали передвиборчу агітацію, і ніхто особливо не завалював поштову скриньку рекламою. Всього дві-три рекламки за приблизно два місяці активної агітації.

Але на інформаційних стендах можна було поспілкуватись з членами партії, отримати копію програми, іноді навіть якусь ручку чи брелок, але не більше. «По-багатому» було тільки на закритих івентах, коли приїжджав якийсь поважний політик і місць для всіх бракувало. Але теж все було в рамках здорового глузду і… бюджету. Обрані партії отримують частково державне фінансування та можуть розраховувати на пожертвування, які дуже прискіпливо контролюють місцеві органи.

І головний актив будь-якої партії – це її рядові члени, бо вони платять членські внески (десь 70-150 євро на рік). Тому з членами партії проводять окрему роботу. Практично через день можна ходити на якісь зібрання, виступи соціологів, закриті дискусії з політиками, обговорення програм та законодавчих ініціатив.

Велика політика в Німеччині починається з регіональних виборів. А великі політики починаються з отаких локальних кандидатів, які гартуються на обговореннях маленьких проблем. Зрештою, пройшовши вишкіл у партійних «молодіжках» та тренування на виборах до місцевих органів влади, можна далі мріяти про підкорення Берліну. Великий шлях починається з маленьких виборів.

Антон Павлушко з Німеччини для EN

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *