Видання «Авангарда» — про справжні причини візиту Путіна до Сербії

Чому Путін поїхав до Сербії саме зараз? Думки західних аналітиків збігаються у тому, що момент для візиту було обрано не випадково: причина – розширення НАТО в регіоні. А сенс візиту пояснюють тим, що Росія офіційно включає Сербію до сфери свого впливу – як зробила це з Сирією. Боснійське видання Avangarda аналізує ситуацію в регіоні у світлі безперервної боротьби Росії й НАТО за вплив на Балканах.

Всі деталі та хід візиту Володимира Путіна в Белград були сплановані та інсценовані до дрібниць. Це видно з того, як до громадськості доносили інформацію, спочатку анонсувавши візит, потім підтвердивши його дату, потім розкривши теми, про які піде мова. Далі були обрані місця, у яких побуває російський президент, і, нарешті, вигадали «жест симпатії»: російському президенту подарували цуценя.

Протягом багатьох днів дозовано вкидалась інформація про підготовку до візиту, заходи безпеки, яких вживають співробітники сербських та російських служб, а також з’являлися повідомлення про заяви російського й сербського президентів. Вони анонсували теми переговорів, серед яких були економічні питання, пов’язані з російським енергетичним сектором і можливою ​​роллю Сербії в російських планах. Крім того, однією з тем було Косово та «агресивна» американська кампанія на Балканах. І все ж ці офіційні повідомлення не дали конкретної відповіді на головне питання: у чому полягала основна причина візиту Путіна до Сербії саме у цей момент?

Прискорення руху Сербії в ЄС, протести в Сербії або розширення НАТО?

На думку деяких аналітиків у Сербії, причина візиту Путіна в тому, що Європейський Союз стурбований сильним впливом Росії у Сербії. Тому прискорюється процедура з підготовки до вступу Сербії до Євросоюзу. Свою економічну вигоду з цього планує отримати і Росія, особливо з огляду на застосовані проти неї санкції. Є також думка про те, що момент для візиту був обраний через масові протести проти керівництва Сербії. Візит російського президента якраз допомагає зміцнити позицію влади Сербії та її президента Вучича.

З іншого боку, західні аналітики висловлювали схожі думки про те, що момент для візиту російського президента в Сербію був обраний у зв’язку з розширенням НАТО в регіоні. Особливу роль тут відіграє прискорений вступ Чорногорії до альянсу, що з’явилася можливість незабаром прийняти в нього Македонію, а також бажання Боснії й Герцеговини активізувати План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Таким чином, ще дві держави на Західних Балканах можуть стати членами НАТО. Винятком залишиться тільки Сербія, для якої, щоправда, двері до альянсу теж не закриті, але нинішнє її керівництво не хоче членства, про що свідчать офіційні заяви його представників.

Таким чином, на тлі всіх офіційних повідомлень та інформації, яку планово вкидали через ЗМІ та через дипломатичні кола, сенс візиту можна тлумачити так: Росія офіційно включає Сербію в сферу свого впливу так само, як зробила це з Сирією. Чим це може обернутися у майбутньому, передбачити неважко (правда, за умови, що обійдеться без подальших конфронтацій).

Розширення НАТО Путін вважає спадщиною холодної війни і помилковою, деструктивною військово-політичною стратегією: «Сьогоднішні спроби НАТО зміцнити свою присутність на Балканах лише відтворюють розділові лінії на європейському континенті, грубо порушують принцип неподільності безпеки. Все це врешті-решт веде не до зміцнення стабільності, а до зниження довіри й зростання напруженості у Європі».

НАТО і Росія в боротьбі за Балкани

Зробити Чорногорію своїм членом для НАТО було дуже просто, незважаючи на те, що значна частина чорногорських громадян була проти вступу до альянсу. Проте після російської, як стверджують в прокуратурі Чорногорії, спроби перешкодити вступові країни в НАТО Чорногорія все ж увійшла до альянсу.

Зараз ведеться активна діяльність з підготовки до вступу Македонії до НАТО. Так, під впливом альянсу Греція й Македонія прийшли до домовленості щодо назви Македонія, тим самим відкривши Скоп’є шлях в НАТО. Македонський парламент з коаліційною більшістю, що складається з соціал-демократів та партій македонських албанців, затвердив нову назву держави Північна Македонія. Тепер договір повинна затвердити грецька сторона, де почалися протести націоналістів проти цього договору. Очікується, що Греція все-таки ратифікує договір, розблокувавши, таким чином, протягом довгого часу спірний шлях Македонії в НАТО.

Найбільш цікава й найбільш гостра ситуація склалася зараз в Боснії й Герцеговині, яка, як вважається, через неповноту Дейтонської угоди й політичної непослідовності деяких рішень, як і раніше, найбільш далека від членства в НАТО з усіх балканських країн. Хоча опитування громадської думки показують, що близько 60% громадян Боснії та Герцеговини не проти Членства в НАТО, відчутно політичний опір, спричинений впливом Росії, і важко передбачити, до чого ця ситуація призведе. Якщо в якості рішення буде обрана активація Плану дій щодо членства в НАТО, то повноправне членство не за горами, але, можливо, будуть обрані інші методи для досягнення консенсусу. Все стане зрозумілим, мабуть, протягом цього року.

Незважаючи на все більш гучні заклики Заходу, Косово виходить з-під контролю, ігноруючи позицію Європейського Союзу і НАТО. Про голову косовського уряду говорять, що він підтримує об’єднання албанських держав, а косовські сили безпеки перетворені на повноцінні збройні сили. На дипломатичній арені косовські політики відстоюють ідею обміну територіями з Сербією за етнічним принципом, вимагаючи від Белграда три області: Прешево, Медведжа і Буяновац, де проживає албанська більшість. Всі опитування громадської думки в Косово свідчать про те, що переважна більшість (за деякими даними, до 90% жителів Косово) хоче вступу країни в НАТО. Однак, на думку аналітиків, Косово ще не скоро зможе виконати всі необхідні умови для членства в альянсі.

Під питанням залишається Сербія, яка дуже залежна від західних економічних структур, але проголосила військовий нейтралітет і підтримує гарні військові зв’язки як з Росією, так і з НАТО. У певні періоди у минулому сербська влада схилялася до членства в НАТО за деяких умовах. Але останніми роками, перш за все через зміцнення могутності Росії та все більш відчутного російського впливу в Сербії, сербські інтереси пов’язуються з близькістю з Росією, що і підтвердив недавній візит президента Путіна. Підвищену зацікавленість Росії в Балканах вже не приховують найвисокопоставленіші кремлівські керівники.

Напередодні приїзду до Сербії російський президент дав інтерв’ю сербським ЗМІ і заявив, що Росія з повагою ставиться до вибору Сербії, яка вирішила вступити в Європейський Союз, і не буде нав’язувати їй помилковий вибір між Росією та ЄС. Путін зазначив: «У Росії на Балканах багато друзів, і особливе місце, як стратегічний партнер, займає Сербія». Також Путін підкреслив дестабілізуючу роль, яку НАТО грає в регіоні, і повторив цю думку під час візиту до Сербії: «Що стосується ситуації на Балканах, то серйозним дестабілізуючим фактором є політика Сполучених Штатів і деяких західних країн, спрямована на утвердження їх домінування в регіоні».

Яка позиція Хорватії в балканських умовах?

Російський президент, перебуваючи в Белграді, також підкреслив гарні відносини з Хорватією, зазначивши, що «відносини зі Словенією та Хорватією розвиваються динамічно, незважаючи на те, що діалог між ЄС і Росією переживає важкі часи». Путін нагадав, що минулого року керівники Росії та Хорватії провели кілька зустрічей, і відзначив поліпшення в економічних відносинах.

Приблизно у той же час Давор Іво Стир, колишній міністр закордонних справ Республіки Хорватія, обурив громадськість, опублікувавши політичне есе про зростаючу міць Сербії, яка перетворюється в гегемона на Балканах. Власне, він написав: «Імітуючи Москву й Анкару в політиці відновлення сфер інтересів, Белград намагається зробити те ж саме на більшій частині колишньої Югославії. Якщо буде досягнута домовленість щодо Косова при серйозній підтримці США, Росії та Франції, Сербія зміцнить своє міжнародне становище, а разом з ним і вплив на внутрішні справи у країнах колишньої СФРЮ. У подібній ситуації необхідно проводити активну політику балансу сил, щоб уникнути гегемонії на Балканах і щоб надовго гарантувати собі мир та свободу».

Стир явно пов’язує посилення сербського і албанського впливу на Балканах і приходить до висновку: «Сербія і Албанія позиціонують себе як ключові регіональні гравці на півострові. Сербія робить це через експансіоністський менталітет та певні інституційні та державні можливості. Албанія ж черпає сили та знаходить регіональну вагу через гарну у минулому демографію».

У тіні візиту Путіна до Сербії пройшов візит президента Хорватії до Туреччини. Там Грабар-Кітарович заявила: «Хорватія впевнена, що підтримувати Туреччину на її шляху в ЄС життєво важливо». Переговори про вступ до Європейського Союзу Туреччина розпочала одночасно з Хорватією, але вони повільно просуваються або навіть буксують. Президент Хорватії зазначила, що Туреччину внесли до спільної 18-місячної програми «тріо» Європейського Союзу: Румунії (нинішньої країни-голови), Фінляндії та Хорватії (наступних країн-голів). «Туреччина – кандидат, і вона залишається ключовим партнером Європейського Союзу, і це розглядається окремо в програмі», – сказала Грабар-Кітарович, також підкресливши важливу роль Туреччини у подоланні міграційної кризи та в боротьбі з тероризмом.

Особливу увагу під час цього візиту було приділено також Боснії та Герцеговині. Взагалі, з 2010 року по даний момент Боснія й Герцеговина, Хорватія й Туреччина провели сім тристоронніх переговорів, останні з яких відбулися в рамках засідання Генеральної асамблеї ООН у 2016 та 2017 роках. Тому не дивно, що під час спільної прес-конференції президент Хорватії та глава Туреччини знову підтвердили «прихильність відновленню традиції проведення тристоронніх переговорів», які повинні допомогти реалізації реформ в Боснії й Герцеговині. «Тристоронній механізм дуже важливий, хоча ми ним знехтували», – заявив Ердоган, зазначивши також, що Дейтонську угоду, яка свого часу відіграла позитивну роль, подарувавши мир, тепер потрібно міняти: «З такою угодою йти вперед неможливо».

Отже, те, чого не знайдеш в офіційних заявах, як і у випадку візиту президента Путіна до Сербії, і є справжньою причиною візиту президента Хорватії до Туреччини? Деякі аналітики називають можливою причиною обіцянку Хорватії підтримувати Туреччину на шляху до ЄС в обмін, можливо, на турецьке лобіювання в Боснії та Герцеговині у зв’язку з питанням про зміни у виборчому законі БіГ.

Незадоволення Заходу

Західні ЗМІ у своїх коментарях про поточну ситуацію на Балканах розглядають її як ще одну геополітичну гру, у якій поки що не бачать особливої ​​проблеми, але і не виключають ймовірності нових конфліктів на Балканах. Як вже повелось у дипломатичній практиці, особливо в європейських колах, Захід висловлює стурбованість, а тепер все частіше і незадоволення.

Так, «Гардіан» пише: «Західні країни висловили незадоволення у зв’язку з російським втручанням в те, що відбувається в регіоні, у тому числі й очевидною спробою державного перевороту в Чорногорії, спробами дестабілізувати Боснію та Герцеговину й бажанням створити російський гуманітарний центр на півдні Сербії».

ВВС, в свою чергу, повідомило, що Сербія для Москви стала родинним культурним простором із загальними слов’янськими витоками та православною християнською вірою, і це може відіграти роль у момент, коли, як може здатися, Європейський Союз стане слабким, а НАТО – роз’єднаним.

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *