Австрійці кажуть про безглуздий «енергетичний поворот» Німеччини, якій допомагає Путіну фінансувати війни в Україні та Сирії

Якщо підбити підсумки перебування Ангели Меркель на посаді канцлера Німеччини, то до її головних помилок, разом із жахливою політикою відкриття кордонів у 2015 році, з наслідками якої Європі доведеться боротись ще довгі роки, можна зарахувати так званий «енергетичний поворот» головної економіки Європи.

Той факт, що саме Меркель, будучи фізиком за освітою, після цунамі, що спричинило за собою аварію на японській АЕС, вирішила відмовитись від атомної енергії (і це в Німеччині, де цунамі ніколи не було), можна сприйняти лише як прояв типового німецького гумору – це просто несерйозно.

Можна було б сказати, що енергетична політика Меркель, підтримана нераціональною більшістю населення – відмова від ядерної енергії, перехід до ненадійних і дорогих альтернативних джерел енергії – на перший погляд, шкодить насамперед німецькій економіці та її клієнтам, яким доводиться за все це платити. Якщо німцям це дійсно потрібно, то чому б і ні? Так цілком могли б посміхнутись інші жителі Європи.

Але, на жаль, енергетична політика німецького канцлера має згубні наслідки не тільки у сфері її безпосередньої відповідальності (у чому нещодавно знову змушені були переконатись жителі багатостраждальної України, коли Росія атакувала українські кораблі й затримала їхні екіпажі).

Перманентні військові дії Володимира Путіна проти України – починаючи з окупації Криму та східній частині цієї країни і аж до останніх подій – коштують Росії по-справжньому великих грошей, як і війна в Сирії.

А чималу частину цих грошей вона отримує від Західної Європи, і в першу чергу від Німеччини. Майже 50% бюджетних надходжень Росії припадають на експорт енергоносіїв. І чим більше газу буде вимагати Німеччина у зв’язку з «енергетичним поворотом», тим більше німецьких грошей буде надходити до каси Кремля, а президент Путін застосує їх для фінансування свого імперіалізму.

Так що, не буде великим перебільшенням сказати, що українці (і не тільки вони) стали жертвами ліво-зелено-популістської енергетичної політики Німеччини. І проблема поглибиться після будівництва газопроводу «Північний потік — 2» з Росії до Центральної Європи. В принципі, ситуація така ж, як і з багатими на нафту країнами Перської затоки: поки європейці й американці можуть купувати (і купують) там паливо для свого транспорту, вони закривають очі на багато дій цих країн, у тому числі і на підтримку ісламських терористів, які нападають, зокрема, на Захід. З Росією відбувається практично те ж саме – з тією лише різницею, що жертвами угод стають не жителі Брюсселя, Парижа чи Лондона, а сусіди Росії.

Можна, звичайно, назвати це «реальною політикою» й стенати плечима. Але для моральної наддержави, якою вважає себе Німеччина, потурання власним «екологічним забаганкам» – за рахунок сусідів Росії – просто неприпустимо.

Крістіан Ортнер, Wiener Zeitung

Facebook коментарі

Пов'язані статті

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *